Народність, така велика, така багата змістом та життєвими силами, не знищеними століттями насильницького гноблення, не може бути доведена до небуття гнітом і заборонами.

Усі ці утиски можуть лише затримати її розвиток, але не більше, і, кінець кінцем, вона не може не взяти свого.

Факти останнього часу утверджують у непорушному переконанні, що широкий і всебічний розвиток української народності — лише питання часу, мабуть — дуже недалекого часу.

(Михайло Грушевський, Нариси історії українського народу, 1904/2013)

ІСТОРИКИ І ВІЙНА

26-28 (13-15) квітня 1918 (п’ятниця-неділя)

На цьому з’їзді серйозної критики зазнала діяльність Головного комітету, яку визнало непланомірною і надто політизованою. Кращими в плані захисту інтересів виявилися дії Тимчасового комітету, обраного після розкладу Головного комітету. Проти таких висновків рішуче протестувала українська фракція цього зібрання, яка твердила, що й Тимчасовий комітет займався переважно політикою. Щодо об’єднання з IV-м делегатським з’їздом залізничників розгорнулися гострі дебати і лише 28 квітня вирішили направити на його засідання двох представників “для інформації”.
Робітнича газета. – 1918. – 26, 27, 28 квітня.

Опубліковано у виданні: Україна: хроніка ХХ століття. Рік 1918: Довід. вид. - К.: Ін-т історії України НАН України, 2005. - 402 с. - ISBN 966-02-3607-7(серія)