ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЖУРАКІВСЬКІ

  Бібліографічне посилання: Панашенко В.В. ЖУРАКІВСЬКІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zhurakivski (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці

ЖУРАКІВСЬКІ

ЖУРАКІВСЬКІ (Жураковські; Жураховські) – козац.-старшинський, згодом дворянський рід в Україні 2-ї пол. 17 – 1-ї пол. 19 ст. Започаткував рід Михайло (17 ст.) – сосницький сотник (1649). Його син Яків (Ясько) (р.н. невід. – бл. 1704) був глухівським сотником (1669, 1672, 1675), наказним полковником в укр. козац. війську, що діяло проти турец.-татар. армії під час облоги нею Чигирина 1677 (див. Чигиринські походи 1677, 1678), ніжин. полковником (1678–85), знатним військовим товаришем (1687–1700). Серед дітей Якова відомими стали двоє його синів. Лук'ян Якович (р.н. невід.–1718) – козац. старшина Ніжинського полку: полковий сотник, осавул, суддя (1699, 1701, 1707), наказний (1701–08), а потім повночинний полковник (1708–18). Василь Якович (р.н. невід.–1730) – ямпільський сотник (1686, 1695), глухівський городовий отаман (1701), військ. товариш (1704), генеральний осавул (1710–24). 30 трав. 1723 гетьман наказний П.Полуботок доручив йому і генеральному бунчужному Я.Лизогубові управління Гетьманщиною. Арештований у справі П.Полуботка (1724), після звільнення з-під арешту 1725 жив під наглядом поліції в Санкт-Петербурзі, з 1727 – у Москві (у Грец. монастирі), 1728 йому було дозволено повернутися до України. Внук Лук'яна – Андрій Якович – ніжин. підкоморій (1767–72), ніжин. полковник (1772–82), бригадир (1783–88), депутат дворянства в Черніг. дворянських депутатських зборах (1784). До цього роду належав Іродіон (Ж.) (світське ім'я – Іван; р.н. невід. – 08.10.1736) – намісник (з 1721 – архімандрит) Києво-Межигірського Спасо-Преображенського монастиря (1690–1722), архієпископ Черніг. і Новгород-Сіверський (1722–33), оборонець православ'я.

Рід Ж. згас у 1840-х рр.

дата публікації: 2005 р.

Література:
  1. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910.

Посилання:
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ЧИГИРИНСЬКІ ПОХОДИ (1677, 1678) ДИВ. РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКІ ВІЙНИ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОСАВУЛ
  • ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ГОРОДОВИЙ ОТАМАН
  • КИЄВО-МЕЖИГІРСЬКИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • МОСКВА
  • НІЖИНСЬКИЙ ПОЛК
  • ОСАВУЛ
  • ПІДКОМОРІЙ
  • ПОЛУБОТОК ПАВЛО ЛЕОНТІЙОВИЧ
  • ПРАВОСЛАВ'Я
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СОТНИК

  • Пов'язані терміни:
  • КУЛЯБКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)