Бібліографічне посилання: Горобець В.М. ВАНАТОВИЧ ВАРЛААМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vanatovych_V (останній перегляд: 15.07.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВАНАТОВИЧ Варлаам (світське ім'я – Василій) (р. н. невід. – 1751) – архімандрит Тихвінський (1719–22), архієпископ Київ. і Галицький (1722–30). Н., ймовірно, в Перемишльській землі, в м. Ярослав (нині Польща). Навч. у Київ. акад. (див. КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ) та 0Московській слов'яно-греко-латинській академії. Постриг прийняв у Новгород Великий, в Тихвінському Богородицькому монастирі. Деякий час виконував обов'язки духівника в домі новгород. архієпископа Феодосія. Згодом служив обер-ієромонахом на рос. флоті. 21 січ. 1722 обраний Синодом, а 14 трав. висвячений на архієпископа Київ. й Галицького. На ґрунті майнового конфлікту з київ. війтом Д.Полоцьким за наклепницьким доносом останнього в. разом з усіма чл. консисторії і кафедральним писарем 2 серп. 1730 викликано імп. Анною Іванівною до 0Москви й віддано під суд Таємної канцелярії. За результатами судового розслідування в. позбавлено архієрейства та священства і в званні простого ченця вислано до Кирило-Бєлозєрського монастиря у м. Кирилов (нині місто Вологодської обл., РФ). Після сходження на рос. трон імп. Єлизавети Петрівни його 1741 викликано із заслання і відновлено в архієрейському званні. Але в. не повернувся в Україну, виявивши бажання піти на спокій в Тихвінський монастир, прийняв схиму під іменем архісхимонаха Василія і там помер.