Бібліографічне посилання: Томазов В.В. ШРАМЧЕНКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Shramchenky_rid (останній перегляд: 08.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШРАМЧЕНКИ — козацькостаршинський, згодом — дворянський рід, що походить від Леонтія Шрамченка (Левка Шрамка; р. н. невід. — п. після 1730), олишівського сотника (1680—1709) і ніжинського полкового обозного (1709—30). Його сини: Данило Леонтійович (р. н. невід. — п. 1727), олишівський сотник (1711—25), та Іван Леонтійович (р. н. невід. — п. бл. 1750), олишівський сотник (1727—47), учасник Польського (1733), Кримських (1736, 1738—39), Очаківського (1737) походів, онуки: Остап Данилович (бл. 1704 — після 1785), мринський сотник (1752), відставний полковий

хорунжий (1774), та Василь Іванович (р. н. невід. — п. до 1786), олишівський сотник (1747—73), а правнук — Ілля Олександрович (бл. 1755 — до 1834), сотник малоросійський (1777—79). Ін. представники роду обіймали посади військових товаришів та бунчукових товаришів. До цього розгалуженого роду належали також: Павло Платонович (1831 — після 1889), дійсний статський радник (1876), уфімський губернатор (1880—81); Микола Платонович (1841 — після 1918), математик, педагог, дійсний статський радник (бл. 1890), директор моск. жін. г-зій (1890-ті — 1900-ті рр.); Микола Олексійович (1813—88), автор віршів та спогадів, зібраних у книгу "Воспоминания и стихотворения Н.А. Шрамченка" (К., 1900); Микола Олексійович (1825—83), генерал-майор (1870), командир Петербурзького арсеналу (1866—82); Володимир Миколайович (1878—1945), контр-адмірал, учасник Білого руху, нач. рос. військово-мор. бази у Стамбулі (1919—20), в еміграції — громад. діяч; Яків Володимирович (1886—1967), військовик, громадський діяч, мемуарист, учасник Білого руху, командир канонерського човна "Терец", капітан 1-го рангу (1920), із 1920 — в еміграції, голова Т-ва офіцерів Рос. імператорського військово-мор. флоту в Америці (1955—56), автор спогадів "Жуткие дни: агония Черноморского флота" ("Морские записки" (Нью-Йорк), 1961, т. 19, № 54); Лариса Володимирівна (у заміжжі — Барановська; 1884 — після 1945), живописець, емігрувала до Югославії, де брала участь у виставках рос. художників, викладала малювання у белградській Російсько-сербській жіночій г-зії (1929—35), після закінчення Другої світової війни емігрувала до Аргентини; Леонтій Дмитрович (1877—1954), статистик і політичний діяч, член уряду Української Народної Республіки (1919): товариш (заст.) міністра нар. госп-ва (уряд Б.Мартоса), держ. секретар (уряд І.П.Мазепи), в еміграції — на наук. та викладацькій роботі: доцент Української господарської академії в Подєбрадах (Чехословаччина; із 1922), директор Українського соціологічного інституту у Празі (1935—40), професор і декан ф-ту права і сусп. наук Українського вільного університету (1937—45), декан екон. відділу Українського технічно-господарського інституту (1947), автор багатьох статей з історії укр. статистики та праці "Основи теорії статистики" (1936); Михайло Миколайович (1856—1918), дійсний статський радник, нижегородський (1907—10) і вологодський (1910—13) губернатор, відомий як крайній монархіст та чорносотенець; Олександр Миколайович (див. О.Шрамченко; 1862, за ін. даними, 1859 — 1921), етнограф, культ. і громадський діяч, та його брат Олексій Миколайович (1866—98), журналіст, громад. діяч, редактор неофіц. частини "Черниговских губернских ведомостей", і сестра Олександра Миколаївна (1850—1908), педагог, начальниця Кролевецької жін. прогімназії (1876—1905); син Святослав Олександрович (див. С.Шрамченко; 1893—1958), військ. і громад. діяч, журналіст, історик, філателіст.

Рід внесений до 2-ї та 3-ї частин Родовідної книги Черніг. губернії.