Бібліографічне посилання: Дзира Я.І.,
Томазов В.В.
ПОЛИТИКИ (Політики, Полетики) [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Poletyky_rid (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОЛИТИКИ (ПОЛІТИКИ, ПОЛЕТИКИ)
ПОЛИТИКИ (Політики, Полетики) – козацько-старшинський, згодом дворянський рід, можливо, шляхетського походження. Засновник роду – Іван П. (1-ша пол. 17 ст.), – за родинною легендою, "мешкав у Кременецькому повіті, недалеко від м. Бродова, на своєму шляхетному маєтку". Один із його синів – Василь Іванович (можливо, Іван Іванович; р. н. невід. – п. після 1672), зять гетьмана Д.Многогрішного, седнівський сотник (бл. 1670), зміцнив становище роду в Гетьманщині, однак не залишив нащадків чол. статі. Його брат – Іван Іванович (р. н. невід. – п. 1673) – козак Лубенської сотні Миргородського полку (1679), загинув під Хотином. Від його синів Павла та Григорія походять дві гілки роду – старша та молодша. Молодша гілка, що бере початок від Григорія Івановича (р. н. невід. – п. 1711), подрібнішала та занепала. Старша гілка, заснована значковим товаришем Полтавського полку Павлом Івановичем (р. н. невід. – п. 1709), який загинув під час Полтавської битви 1709, дала плеяду відомих особистостей. Старший з його синів – Андрій Павлович (бл. 1692 – 1773) – був роменським війтом (1727–29) та бунчуковим товаришем (1749–57). Відомими стали сини Андрія: Григорій (див. Г.Политика; 1725–84) – визначний історик, філософ, письменник, перекладач і громад. діяч; Іван (бл. 1726 – 1783) – лікар, нач. Петерб. сухопутного шпиталю (1750–51, 1756–59), професор медицини Лейденського ун-ту (1754), професор Кільської мед. академії (1754–56), дивізіонний лікар (1759–63) та лікар Васильківського карантину (1763–83), відзначився під час боротьби з чумною епідемією в Києві (1770-ті рр.); Андрій (бл. 1741 – після 1798) – роменський повітовий (1784, 1797–98) та черніг. губернський (1785–88) предводитель дворянства, автор "Дневника пребывания Екатерины II в Киеве в 1787 г." ("Сын Отечества", 1843, № 3; "Памятная книжка Киевской губернии на 1858 г.". К., 1858). Серед онуків Андрія Павловича – Василь Григорович (1765–1845) – історик, письменник, збирач укр. рукописів; Михайло Іванович (1768–1824) – секретар імп. Марії Федорівни (1798–1807), дійсний статський радник (1807), автор філос. трактатів; Петро Іванович (1776, за ін. даними, 1778 – 1849) – дипломат і культ. діяч, радник рос. посольств у США (1809–11), Бразилії (1811–12), Іспанії (1812–14) та Великій Британії (1816–17), надзвичайний посланник і повноважний міністр Російської імперії в США (1817–22), рос. представник на багатьох міжнар. заходах, із 1832 – член Ради МЗС Рос. імперії, дійсний таємний радник (1841) і сенатор (1825), президент Т-ва лісного госп-ва (з 1834) та дійсний член Людинолюбного т-ва, близький до літ. гуртка М.Карамзіна, член "Арзамаса", автор праці "A Sketch of the Internal Condition of the United States and Their Political Relations with Europe" (Балтимор, 1826) і цікавих спогадів ("Русский архив", 1885, т. 3), його ім'ям названо гору на Алясці. Правнуками Андрія Павловича були: Василь Аполлонович (1821–88) – публіцист і громад. діяч, власник (із 1875) і гол. редактор (із 1876) "Биржевых ведомостей" (із 1879 – "Молва"), гласний Петерб. міської думи; Олександр Михайлович (1800–57), відставний генерал-майор (1845), дійсний статський радник (1846), чиновник з особливих доручень при голові поштового департаменту МВС Рос. імперії. Дружина Олександра Михайловича – Ідалія (Ідалія-Марія) Григорівна (бл. 1810 – 1890), уроджена Обортей, позашлюбна дочка графа Г.Строгонова, відома петерб. красуня, – відігравала значну роль у трагічній долі О.Пушкіна. Сином значкового товариша Лубенського полку (1745–50) Івана Павловича (р. н. невід. – п. після 1750), рідного брата Андрія, був Григорій Іванович (бл. 1735–1798) – радник посольства в Австрії (1770–74) та автор перекладів із лат. мови і статей з укр. історії. До нащадків Івана Павловича належав також Іван Михайлович (бл. 1864 – після 1900) – чиновник Черніг. губернського правління та, ймо-вірно, автор праці про рід Политик ("Род Полетик: Происхождение, история их земельной собственности, описание герба и поколенная роспись". Чернигов, 1892). Від молодшого з братів Ан-дрія та Івана Павловичів – знач-кового товариша Лубенського полку (1729) Матвія Павловича (1-ша. пол. 18 ст.) – походить Костянтин Федорович (1858 – після 1918) – генерал-майор (1916), командир 83-ї артилер. бригади (1914–17), учасник громадян. війни 1918–22 та Білого руху. Відгалуженням роду П. були також Политковські, які походили від Сави Івановича П., ще одного сина родоначальника. Рід П. внесений до 6-ї ча-стини Родовідної книги Черніг. губ., а герб – до 4-ї частини "Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи". |