Бібліографічне посилання: Шип Н.А.
МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Maksimovych_M_O (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
| |
МАКСИМОВИЧ Михайло Олександрович (15(03).09.1804–22(10). 11.1873) – історик, природознавець, археолог, фольклорист, етнограф, літературознавець, теоретик і практик вітчизн. краєзнавства, автор більше 100 наук. праць з різних галузей знань, педагог, громад. діяч. Проф. (1833). Перший ректор Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка; 1834–35). Чл.-кор. Петерб. АН (1871). Почесний член Моск., Петерб., Київ. й Новорос. ун-тів та багатьох наук. товариств. Н. на х. Тимківщина (нині с. Богуславець Золотоніського р-ну Черкас. обл.). Освіту здобув у Новгород-Сіверській г-зії та Моск. ун-ті (навчався спочатку на словесному, згодом – природничому ф-тах, магістр фізико-мат. наук, з 1833 – його ординарний професор по кафедрі рос. словесності. Лекції М. відвідував О.Герцен, про що з високою повагою не раз згадував у своїх працях. Як дослідник М. виступав новатором у визначенні наук. напрямів, тем, методик, створенні рос. наук. ботанічної термінології. Гол. методологічними засадами його природничо-наук. мислення були систематизація і дотримання законів логіки. У природничо-наук. галузі М. справедливо вважається одним з перших еволюціоністів у Росії, зокрема, у питаннях вивчення обміну речовин, клітинної будови організмів, розвитку тваринного світу. Його науково-популярна брошура "Книга Наума о великом Божьем мире" (1833) витримала 11 видань. В укр. історіографію М. увійшов як історик-аналітик; його внесок у становлення історії як наук. дисципліни полягає в розширенні фактографічної бази дослідження, інтерпретації і критиці джерел, дотриманні принципу систематизації знань про минувшину, застосуванні порівняльно-істор. методу. Він закладав документально-археогр. підвалини істор. науки: відвідував істор. місця, працював у б-ках Софійського собору, Києво-Печерської лаври, монастирських архівах тощо. Доба романтизму, в яку жив і творив М., зумовлювала його світогляд і методику наук. досліджень, що включала в себе творчу уяву і споглядання, інтуїтивне і чуттєве переживання та ін. Він не ставив за мету створення цілісної історії України, досліджуючи її регіональну специфіку, окремі періоди, епізоди, персоналії (Київська Русь, С.Наливайко, Б.Хмельницький, Коліївщина). У його істор. працях простежуються критично-раціоналістичні та ідеалістичні засади наук. мислення. М. належить пріоритет у створенні міфологеми щодо генези нації української, яка не позбавлена істор. реалій, про що зауважував М.Грушевський, назвавши його "творцем української історичної ідеології". Літературознавчі студії М. стосувалися давньорус. і укр. літератур. У них, а також в істор. дослідженнях "Откуда идет русская земля..." (1837), "О происхождении Варяго-Руссов" (1841) автор висловив своє наук. кредо з дискусійних питань, зокрема, щодо походження Давньорус. д-ви, піддаючи критиці норманську теорію (див. Норманська проблема). Визнавав спільність історичних коренів укр., рос. і білорус. народів. Фольклористичні праці М. "Малороссійскія пѣсни, изданныя М.Максимовичемъ" (М., 1827); "Украинскія народныя пѣсни, изданныя Михаиломъ Максимовичемъ. Часть первая. Книга I. Украинскія думы. Книга II. Пѣсни козацкія былевыя. Книга III. Пѣсни козацкія бытовыя" (М., 1834); "Сборникъ украинскихъ пѣсенъ, издаваемый Михайломъ Максимовичемъ. Часть Первая" (К., 1849) та ін. започаткували окрему наук. галузь – укр. фольклористику. Загальновизнаним є також внесок ученого в розвиток археології, етнографії, мовознавства. Енциклопедична освіченість М. давала підстави сучасникам називати його "українським Ломоносовим". М. займався й видавничою діяльністю: альманахи "Денница" (1830–34), "Киевлянин" (1840–41, 1850), "Украинец" (1859, 1864); співпрацював у Тимчасовій комісії для розбору давніх актів при Київ., Волин. і Подільському генерал-губернаторі (див. Київська археографічна комісія; 1843), друкував статті, рецензії в тогочасній рос. та укр. пресі, виступив одним з ініціаторів встановлення в Києві пам'ятника Б.Хмельницькому (здійснено 1888), підтримував творчі зв'язки з багатьма письменниками і науковцями (В.Бєлінським, О.Бодянським, М.Гоголем, Є.Гребінкою, В.Жуковським, Д.Зубрицьким, Г.Квіткою-Основ'яненком, А.Міцкевичем, О.Пушкіним, П.-Й.Шафариком, Т.Шевченком, М.Костомаровим та ін.). |
дата публікації: 2009 р.
Праці: - О системе растительного царства. "Новый магазин", 1823, ч. 2
- Главные основания зоологии, кн. 1. М., 1824
- Главные основания земледелия. М., 1826
- О системах растительного царства. М., 1827
- Основания ботаники, кн. 1–2. М., 1828–31
- Поминка по Берлинском. В кн.: Временник Московского общества истории и древностей, кн. 5. 1850
- Песнь о полку Игореве, переведенная на украинское наречие. К., 1857
- Письма о Киеве и воспоминания о Тавриде. СПб., 1871
- Собрание сочинений, т. 1–3. К., 1876–80
- Власна "Автобіографія" М. Максимовича. "Киевская старина", 1904, № 9
- Киевъ явился градом великимъ… В кн.: Вибрані українознавчі твори. К., 1994
- Вибрані твори з історії Київської Русі, Києва і України / П.Г. Марков (уклад., коротка біогр. та комент.). К., 2004
- Дні та місяці українського селянина. К., 2002
- Листи. К., 2004.
Література: - Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Московского университета, за истекающее столетие, ч. 2. М., 1855
- Биографический словарь профессоров и преподавателей Императорского Университета св. Владимира (1834–1884). К., 1884
- Марков П.Г. Общественно-политические и исторические взгляды М.А. Максимовича. К., 1986
- Його ж. Жизнь и труды М.А. Максимовича. К., 1997
- Короткий В., Біленький С. Михайло Максимович та освітні практики на Правобережній Україні в першій половині ХIХ ст. К., 1999
- Українські архівісти, вип.1 (ХIХ ст. – 1930-ті роки). Біобібліографічний довідник. К., 1999
- Бойко Н.І. М.Максимович: "Не покину, – поки згину, – мою Україну...": Історіографічний нарис життя і творчості М.О. Максимовича. Сміла, 2001
- Його ж. Михайло Максимович – навіки з рідним краєм. Черкаси, 2004
- Корпанюк М.П. Слово і дух України княжої та України козацької. (Михайло Максимович – дослідник давньоукраїнської літератури). Черкаси, 2004
- Всеукраїнські Максимовичівські читання (2004): Збірник праць Всеукраїнських Максимовичівських читань, 14–15 вересня 2004 р. Черкаси, 2005
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка: Незабутні постаті. К., 2005
- Михайло Максимович і українська історична наука: Матеріали круглого столу, проведеного в Інституті історії України НАН України 10 листопада 2004 р. з нагоди 200-річчя від дня народження М.О. Максимовича. К., 2005
- "Я син свого народу". Наукова спадщина Михайла Максимовича (До 200-річчя з дня народження вченого): Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [14-15 жовтня 2004 р., Переяслав-Хмельницький]. К., 2005
- Михайло Максимович і Пантелеймон Куліш: до історії взаємин. Умань, 2007.
|