Бібліографічне посилання: Семистяга В.Ф.
КОСТЮК Григорій Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон - Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2008. - 568 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kostyuk_G (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 5: Кон - Кю ) в електронній біблотеці
КОСТЮК ГРИГОРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
| |
КОСТЮК Григорій Олександрович (літ. псевдоніми – Теодор Залужний, Борис Подоляк; 12.10. 1902–02.10.2002) – науковець, письменник, літературознавець, критик, публіцист, мемуарист, історик, журналіст, громад. та політ. діяч української діаспори. Чл. літ. об-ня письменників УСРР "Пролітфронт" (1929–31), проф. Колумбійського ун-ту в Нью-Йорку (США), дійсний чл. ВУАН, Наукового товариства імені Шевченка та Інституту з вивчення СРСР (США), чл. Міжнар. ПЕН-клубу та його виконкому (Executive Board) в США (1965–75), чл. Нац. спілки письменників України, іноземний чл. Національної академії наук України (1992). Н. в с. Боришківці (нині село Кам'янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.) в сел. родині. Закінчив г-зію та робітничий факультет с.-г. ін-ту в Кам'янець-Подільську (нині м. Кам'янець-Подільський; 1925), від-ня мови і літ. ф-ту професійної освіти Вищого ін-ту нар. освіти (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Визначальний вплив на формування його світогляду та зацікавлення наук. дослідженнями в галузі літературознавства, за його власними словами, мали погляди І.Огієнка (митрополит Іларіон), М.Зерова, О.Білецького та М.Хвильового. Починаючи з 1927, друкувався в журналах "Життя і революція", "Критика", "Літературний архів", "Молодняк", "Пролітфронт", "Червоний шлях". Як секретар редколегії ж. "Пролітфронт" (1930) співпрацював і спілкувався з О.Вишнею, Г.Епіком, О.Корнійчуком, Л.Первомайським, В.Сосюрою, П.Тичиною, Ю.Яновським та ін. авторами цього видання. Від 1930 був аспірантом Харків. НДІ літературознавства ім. Т.Шевченка (нині Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України). 1931 опублікував критично-біографічний нарис "Панас Мирний: Життя його та діяльність". 1932 захистив канд. дис. на тему: "До проблеми творчої методи пролетарської літератури". Надалі викладав історію укр. літ., історію укр. критики і публіцистики в Ін-ті підготовки кадрів до інститутів червоної професури при ВУАМЛІН (див. Всеукраїнська асоціація марксистсько-ленінських інститутів), Укр. комуніст. ін-ті журналістики, робітн. ун-ті, Харків. пед. ін-ті професійної освіти (нині Харківський національний університет), працював ред. юнацького сектору вид-ва дитячої і юнацької літ. "Молодий більшовик" (1932–33). З посиленням репресій сталінського режиму (див., зокрема, Голодомор 1932–1933 років в УСРР) перебрався до Луганська, викладав там у місц. ін-ті нар. освіти (нині Луганський національний університет) теорію та історію укр. літ. (11 січ. – 20 листоп. 1934). Щоб уникнути переслідувань органами НКВС УСРР, виїхав на деякий час на Урал, влаштувався там на посаду керівника від. технічної пропаганди азбестоцементного комбінату в м. Сухий Лог (нині місто Свердловської обл., РФ). Після повернення в Україну відвідав Харків, а потім перебрався до Києва і там влаштувався на роботу. На момент арешту (25 листоп. 1935) працював на підготовчому від-ні Київ. політех. ін-ту (нині Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут"). Був звинувачений в укр. націоналізмі й 3 лип. 1936 Особливою нарадою при НКВС УСРР засуджений до 5 років позбавлення волі. Покарання відбував у концентраційних таборах Ухтпечлагу (Воркутинські табори) ГУЛАГу НКВС СРСР (див. Гулаг). До арешту встиг підготувати до друку дві монографії "Історія української літератури доби фінансового капіталізму" (співавт. В.Бойко) і "Українська модерна поезія. Стилі і напрямки. 1890–1917 рр." та докторську дис. на тему: "Українська модерна поезія початку ХХ століття. 1900–1917 рр." Проте під час арешту та заслання рукописи цих праць безслідно зникли. Після звільнення з ув'язнення (25 листоп. 1940) оселився згідно з приписом НКВС УРСР у Слов'янську, працював завгоспом у місц. лікарні. Влітку 1941 одружився з Раїсою Бутко. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 мешкав на окупованій гітлерівцями території. Літ. та наук. діяльність відновив 1943 у Львові, почав працювати у газетах "Наші дні", "Львівські вісті", "Краківські вісті". Емігрувавши до Німеччини разом з дружиною, працював у Плауені літ. ред. газ. "Земля" (1944–45), тут 12 серп. 1944 в нього народився син – Теодор (Теодор Костюк, отримавши освіту, став астрофізиком, співробітником Центру космічних досліджень у м. Грін-Бей (шт. Вісконсин, США), відкрив явище природного лазера на вуглекислому газі в атмосфері Марса). По закінченні Другої світової війни перебував на тер. Німеччини у таборах для переміщених осіб (1945–51). Восени 1945 в Новому Ульмі (нині м. Ной-Ульм) разом з І.Багряним, У.Самчуком і Ю.Шевельовим став співзасн. Мистецького укр. руху, редагував газ. "Українські вісті" та додаток до неї – "Літературний зошит", що виходив у Мюнхені (був ред. відділу літератури, мист-ва, критики). Після створення Укр. революційно-демократ. партії (від 1990 – Укр. демократично-революц. партія) став її першим ген. секретарем (1947–48). У лют. 1952 виїхав до США, працював там у Дослідному центрі Колумбійського ун-ту (Програма з вивчення СРСР, Рос. ін-т, Архів Східноєвроп. історії) та ін. установах. 1959–64 очолював Мистецьку комісію Комітету з побудови пам'ятника Т.Шевченкові у Вашингтоні (відкритий 1964 до 150-річчя від дня народження Кобзаря). Був ініціатором створення, одним із засн. і першим головою (1954–75) об-ня укр. письменників на еміграції "Слово", відредагував і випустив три однойменні зб. цієї орг-ції (1962, 1964, 1968). Став основоположником наук. винниченкознавства і головою комісії Української вільної академії наук у Нью-Йорку (США) з вивчення, охорони та збереження спадщини В.Винниченка. Власні дослідження з винниченкознавства видрукував окремим виданням "Володимир Винниченко і його доба" (1980). У різні роки опублікував праці з історії сталінського терору: "Падіння П.Постишева" (1954), "Сталінський режим в Україні: десятиріччя масового терору – 1929–1939" (1960), "Окаянні роки" (1978) та ін. За редакцією і з його коментарями були видані твори і щоденники В.Винниченка, п'ятитомник творів М.Хвильового, праці М.Куліша, В.Підмогильного, М.Плевака, П.Филиповича, М.Драй-Хмари та ін. Дві книги його спогадів "Зустрічі і прощання" (1987, 1998), які він почав писати, коли йому виповнився 81 рік, стали унікальним документом укр. культ. життя в Україні і за її межами. Уперше перевидані 2008 в Україні, вони не тільки представляють його своєрідний талант мемуариста, а й виявляють оригінальне тлумачення його теорії "двоколійності" та "романтики вітаїзму" як естетико-культ. феномену доби. Національна ідея, зрефлексована у свідомості К., переросла в ідею відродження України, якій він присвятив усе своє життя. К. також є автором понад 300 наук. розвідок в журналах "Вістник Інституту історії і культури СРСР", "Сучасна Україна", "Анали УВАН у США", "Записки Наукового товариства імені Шевченка", "Сучасність" та інших. Реабілітований 22 черв. 1989. Власні архіви передав (2000) для зберігання й вивчення до Ін-ту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. Лауреат Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1988) і премії ім. В.Винниченка (1991). П. у м. Сільвер Спрінг (шт. Меріленд). Похований на укр. правосл. цвинтарі св. Андрія Первозванного в Бавнд-Бруку (шт. Нью-Джерсі). На його пошану до 100-річчя з дня його народження у Луганську та Хмельницькому були проведені наукові конференції, присвячені вивченню його творчої спадщини. |
дата публікації: 2008 р.
Праці: - Панас Мирний. Життя його та творчість. Х., 1931
- The Fall of Postyshev. New York, 1954
- Stalinist Rule in the Ukraine: A Study of Mass Terror (1929–1939). New York, 1960; London, 1960; Minick, 1960
- Теорія і дійсність: до проблеми вивчення теорії, тактики і стратегії більшовизму в національному питанні. "Сучасність", 1970, ч. 9, 11–12; 1971, ч. 1–4
- З літопису літературного життя в діаспорі. Мюнхен, 1971
- Окаянні роки. Торонто, 1978
- Володимир Винниченко і його доба. Нью-Йорк, 1980
- На магістралях доби. Торонто–Балтімор, 1983
- Сталінізм в Україні: (Ґенеза і наслідки). К., 1998
- Зустрічі і прощання: Спогади, кн. 1. Едмонтон, 1987; кн. 2. Едмонтон–Торонто, 1998.
Література: - Українська революційно-демократична партія (УРДП–УДПР): Збірник матеріалів і документів. Чикаго–К., 1997
- "ЛУ", 1991, 30 трав.
- Галич О. Столітній Костюк: штрихи до творчого портрета. "Бахмутський шлях", 2002, № 3–4
- Жулинський М. Григорій Костюк – Літописець "Несамовитої доби". Там само
- Семистяга В. Нові документальні свідчення про луганський період життя й діяльності Г.О. Костюка. Там само
- Творча спадщина Григорія Костюка в контексті сучасної наукової думки: Збірник наукових праць. Кам'янець–Хмельницький, 2002.
|