|
Бібліографічне посилання: Вортман Д.Я.
ДИТИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2004. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Dytynec (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 2: Г-Д ) в електронній біблотеці
ДИТИНЕЦЬ
ДИТИНЕЦЬ (дѣтиньць, дитиньць, дѣтиниць) – 1) у давньоруських джерелах – внутрішня укріплена частина міста / населеного пункту / фортеці, на протилежність зовнішній (окольному городу, передгороддю, острогу). Літописи (Новгородський Перший літопис, Іпатіївський літопис, Лаврентіївський літопис), повідомляючи про події кінця 11 – 13 ст., згадують дитинці на всій території Київської Русі – у Новгороді Великому (1097), Чернігові (1152), Білгороді (1161), Владимирі (нині обласний центр РФ, 1194), а також у сусідніх землях – у Сандомирі (Польща, 1261), Новогрудку (1274). Термін вживають у давньоруських текстах 12 ст. на позначення цитаделей у фортецях Палестини (Хождєніє ігумена Даниїла, переклад "Іудейської війни" Йосифа Флавія). У 14–15 ст. новгородські та псковські літописи застосовують термін майже виключно для Новгорода і Пскова (нині обласний центр РФ). В інших руських землях у 14 ст. термін виходить з ужитку, у Північно-Східній Русі йому на зміну приходить термін "кремль", у Західній Русі – "замок". Походження терміну дискусійне. Найбільш переконливою виглядає версія, що пов’язує "дитинець" з прикметником "дънѣшнии" ("внутрішній"), утвореного від прислівника "дънѣ" ("всередині"). Пор. "дънѣшнии градъ" на позначення внутрішньої фортеці Чернігова (Повість временних літ, 1076); 2) у науковій літературі – термін, яким позначають центральну / внутрішню частину давньоруського міста (переважно у працях істориків, присвячених соціально-топографічній структурі міст) або городища, якщо воно має кілька ліній укріплень (переважно у працях археологів). У типовому дитинці великого давньоруського міста розміщувалися двори князів, бояр, вищого духовенства, головні храми. Водночас він слугував прихистком для населення всього міста під час зовнішньої загрози. Див. також Дідинець. | дата публікації: 2021 р. остання редакція: 2021 р.
Література: - Варбот Ж.Ж. Детинец. «Русская речь», 1977, № 1
- Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. К., 1989
- Мокеев Г.Я., Щенков А.С. Планировочная структура городов. В кн.: Древнерусское градостроительство X–XV веков. М., 1993
- Секретарь Л. А., Трояновский С.В. Детинец в градостроительной терминологии Древней Руси. «Древняя Русь. Вопросы медиевистики», 2003, № 4
|
дата публікації : 2004 р. ДИТИНЕЦЬ – центр. частина давньорус. міста, що займала, як правило, панівну точку ландшафту та була обнесена валами з дерев'яними стінами, які мали одні або кілька воріт. Був найважливішою соціально-топографічною структурою давньорус. міста і перебував під постійною увагою князівської влади. Слугував осн. опорою при обороні мешканців населеного пункту від нападників. Завойовникам досить важко було взяти Д. силою. На Д. зосереджувалися князі, бояри, духовенство. Тут містилися палаци й кафедральні собори, ін. храми. Не можна вважати, що Д. був населений виключно соціальною верхівкою. Тут мешкали й менш заможні прошарки нас., які, однак, не займали окремої тер. Ремісники й челядь були складовою ч. госп-ва феодала, і ця обставина зумовлювала строкатий характер заселення Д. Під час археол. розкопок на місцях колиш. Д. доволі часто виявляють й сліди розвинутого ремесла. На Д. були торгові площі та вулиці. В уявленнях тогочасного люду він був рівнозначний самому містові. Ймовірно, завжди, коли в літописі повідомлялося про закладання тим чи ін. князем града (нового чи великого), йшлося про спорудження укріплень навколо Д. Спорудження таких укріплень сприяло концентрації навколо них населення. З часом Д. міг збільшуватися в розмірах; поліпшувалась і його оборонна система. Найбільшим за часів Київської Русі був Д. м. Київ – Володимира місто, пл. 10 га. Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. К., 1989 Моця О.П.
|
Посилання:БІЛГОРОД
БОЯРИ
ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
ДІДИНЕЦЬ
ДУХОВЕНСТВО
ГОРОДИЩЕ, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
ІПАТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
ХОЖДЄНІЄ ІГУМЕНА ДАНИЇЛА
КНЯЗЬ
КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
ЛАВРЕНТІЇВСЬКИЙ ЛІТОПИС
НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
НОВГОРОДСЬКИЙ ПЕРШИЙ ЛІТОПИС
ОКОЛЬНИЙ ГОРОД
ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
Пов'язані терміни:АНДРІЙ БОГОЛЮБСЬКИЙ
БАКОТА, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
БАКОТА, СЕРЕДНЬОВІЧНЕ МІСТО НА ЛІВОМУ БЕРЕЗІ ДНІСТРА
БЕРЕСТЯ
БІЛГОРОД
БЛЕСТОВИТ
БУДИНОК ПОЛКОВОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ У ЧЕРНІГОВІ
БУКИ, ТА НЕКРОПОЛЬ
ЧУЧИН
ДЕБРЯНСЬК
ДОНЕЦЬКЕ ГОРОДИЩЕ
ДОРОГОБУЖ
ГОМІЙ
ГОРОДЕЦЬ ОСТЕРСЬКИЙ
ХОЛМ
КНЯЖА ГОРА ПОБЛИЗУ КАНЕВА, ДАВНЬОРУСЬКЕ ГОРОДИЩЕ НА КНЯЖІЙ ГОРІ
КОЗЕЛЬСЬК, ЛІТОПИСНЕ МІСТО
КУРСЬК, ДАВНЬОРУСЬКЕ МІСТО
КИЇВ
ЛУТАВА, ЛІТОПИСНЕ МІСТО
ЛЮБЕЧ
МІНСЬК
МОРОВІЙСЬК
МИХАЙЛІВСЬКА ЦЕРКВА В ЧЕРНІГОВІ
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ
НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ МУЗЕЙ-ЗАПОВІДНИК СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ
НОВОГРУДОК - НОВГОРОД ЛИТОВСЬКИЙ
ОСТРОГ
ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
ПЕРЕМИШЛЬ
ПЛІСНЕСЬК
ПОЛТАВА
ПОПАШ
ПОСАД
ПУТИВЛЬ
САМБАТАС
СЕДНІВ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
ШУМСЬК, МІСТО ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛ.
СОСНИЦЯ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
СПАСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ, СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ СОБОР
СТАРОДУБ, МІСТО БРЯНСЬКОЇ ОБЛ.
СУТІСКА (СУТІЙСЬК, СУТЕСКА, СУТЕЙСЬК)
СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ БАКОТСЬКИЙ МОНАСТИР
ТЕРЕБОВЛЯ, МІСТО
ТОРЧЕСЬК
ТРУБЧЕВСЬК
ТУСТАНЬ, НАСКЕЛЬНА ФОРТЕЦЯ
ВАСИЛІВ
ВЛАДИМИРО-СУЗДАЛЬСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
ВОЇНЬ
ВОЛОДИМИРА МІСТО
ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ
ВЩИЖ
ВСЕВОЛОЖ
ВИР
ВИШГОРОД (АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА)
ВИТАЧІВ
ЮР'ЇВ, ДАВНЬОРУС. МІСТО
ЗВЕНИГОРОД ГАЛИЦЬКИЙ
ЗВЕНИГОРОД, АРХЕОЛОГІЧНА ПАМ'ЯТКА
(тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|