Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І.
БРЕЖНЄВ Леонід Ілліч [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Brezhniev_L (останній перегляд: 19.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
БРЕЖНЄВ ЛЕОНІД ІЛЛІЧ
|
БРЕЖНЄВ Леонід Ілліч (19(06). 12.1906–10.11.1982) – один із кер. Комуністичної партії Радянського Союзу. Н. в с. Кам'янське (нині м. Дніпродзержинськ) 1927 закінчив Курський землевпорядно-меліоративний технікум, 1935 – металургійний ін-т у Дніпродзержинську, 1936–37 – дир. Дніпродзержинського металургійного технікуму. Від трав. 1937 – заст. голови Дніпродзержинської райради, з трав. 1938 – зав. від., з 1939 – секретар Дніпроп. обкому КП(б)У, 1941–45 – на політроботі в Червоній армії (див. Радянська армія), 1946–50 очолював Запоріз. і Дніпроп. обкоми КП(б)У, 1950–52 – ЦК Комуніст. партії Молдавії, у жовт. 1952 обраний секретарем ЦК КПРС, у берез. 1953 призначений нач. Політуправління ВМС, заст. нач. Гол. політуправління Рад. армії і ВМФ. Від лют. 1954 – другий, а з серп. 1955 – перший секретар ЦК Комуніст. партії Казахстану. Від лют. 1956 – секретар ЦК КПРС, з черв. 1957 – чл. Президії ЦК КПРС, одночасно з 1958 – заст. голови Бюро ЦК КПРС по РРФСР. 1960–64 – Голова Президії ВР СРСР і одночасно (з черв. 1963) – секретар ЦК КПРС. Виявив себе як майстер залаштункових політ. інтриг і противник десталінізації, яку розпочав М.Хрущов. Від жовт. 1964 – перший, з 1966 – Ген. секретар ЦК КПРС. З діяльністю Б. пов'язані придушення протестів у країнах "соціалістичного табору", афганська війна 1979–1989, ескалація озброєнь, а також підтримка "революційних" режимів у країнах "третього світу". Під час перебування Б. при владі посилився тотальний контроль за сусп-вом з боку органів КДБ, а також моральна деградація парт.-держ. номенклатури. Водночас було здійснено спробу сформувати культ особи самого Брежнєва. П. у м. Москва. Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни. |
дата публікації: 2003 р.
Література: - Morozow M. Breznew. Biografie. Stuttgart, 1973
- Dornberg J. Breznew. Herrscher im Kreml. München, 1975
- Bialer S. Stalin's Successors. Cambridge, 1980
- Meissner B. Sowjetische Kurskorrekturen. Breznew und seine Erben. Osnabrück, 1984
- Хрущев Н.С. Материалы к биографии. М., 1989
- Breznev Leonid Il'ic. В кн.: Historisches Lexikon der Sowjetunion. 1917/22 bis 1991. Herausgegeben von H.-J. Torke. München. 1993
- Шелест П.Е. "...Да не судимы будете". Дневниковые записи, воспоминания члена Политбюро ЦК КПСС. М., 1995
- Suny R.G. The Soviet Experiment. Russia, the USSR, and Successor States. New York–Oxford, 1998.
|