ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

БРАЩАЙКИ

  Бібліографічне посилання: Вегеш М.М. БРАЩАЙКИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Braschajky (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

БРАЩАЙКИ

БРАЩАЙКИ – політ. та культ. діячі Закарпатської України. Юлій Михайлович Б. (1879–1955, за ін. даними, 1946) н. в с. Глибоке (нині село Ужгородського р-ну Закарп. обл.). Навч. у Мараморош-Сигетській (нині м. Сігету-Мармацієй, Румунія) та Ужгородській г-зіях, на юрид. ф-ті Будапештського ун-ту. Д-р права. Від 1920 до 1939 працював адвокатом в Ужгороді. Після розпаду Австро-Угорщини 1918 – активний політик укр. орієнтації. Разом з братом виступив ініціатором Всенародних зборів угорських русинів у Хусті 1919, який ухвалив рішення про возз'єднання краю з Україною. Після падіння Української Народної Республіки – заст. голови Рус. центр. нар. ради, яка в трав. 1919 закликала до злиття краю із Чехословаччиною. Чл. Директорії (1919–20), де відповідав за торгівлю. Беззмінний голова т-ва "Просвіта" (1920–39), засн. Рус. хліборобської партії (1920), голова спілки адвокатів Підкарп. Русі й т-ва "Надія", чл. ЦК Нар. партії. 1938–39 – голова комісії з питань кордонів, посол (депутат) Сойму, міністр останнього уряду Карпатської України. Заарештований рад. військ. контррозвідкою "Смерш" (1944). Зазнав переслідувань з боку рад. властей. Михайло Михайлович Б. (1883–1969) н. в с. Блажієве (нині с. Балажер Берегівського р-ну Закарп. обл.). Вчився в Ужгородській і Мараморош-Сигетській г-зіях, на юрид. ф-ті Клужського й Віденського ун-тів. Д-р права (1910). Працював (1910–13) адвокатом у Рахові і Ужгороді (1920–39). Організатор укр. руху в краї 1918–19 (голова нар. рад у Сигеті, Хусті), делегат від Закарпаття до уряду Західноукраїнської Народної Республіки, чл. Рус. центр. нар. ради, один із засн. Рус. хліборобської партії, заст. голови Християн. нар. партії (1923–38), ред. газет "Українське слово" (1932–38) і "Руська нива", дир. Рус. театру і чл. т-ва "Просвіта". 1938–39 – чл. Укр. націоналістичної орг-ції. Будучи депутатом Сойму, 15 берез. 1939 зачитував маніфест, який проголосив незалежність Карпатоукр. держави.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Магочій П.Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948). Ужгород, 1994
  2. Павленко Г.В. Діячі історії, науки і культури Закарпаття. Ужгород, 1997
  3. Белень М. Карпатська Україна у портретах. Ужгород, 1998
  4. Вегеш М.М. Історичні монографії та дослідження, т. 1. К.–Ужгород, 1998.

Посилання:
  • АВСТРО-УГОРЩИНА
  • ЧЕХОСЛОВАЧЧИНА
  • ДИРЕКТОРІЯ, ДИРЕКТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • РАХІВ
  • УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА
  • УЖГОРОД
  • ВСЕНАРОДНІ ЗБОРИ УГОРСЬКИХ РУСИНІВ В ХУСТІ
  • ЗАКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЗАКАРПАТТЯ
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • ДИРЕКТОРІЯ ПІДКАРПАТСЬКОЇ РУСІ
  • ІСТОРІЯ ПРЕСИ В УКРАЇНІ
  • ШТЕФАН АВГУСТИН ОМЕЛЯНОВИЧ
  • ЦЕНТРАЛЬНА РУСЬКА НАРОДНА РАДА
  • УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ОБ’ЄДНАННЯ (УНО)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)