Бібліографічне посилання: Тронько П.Т.
БАЛАКЛІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Balakliia_mst (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
БАЛАКЛІЯ
БАЛАКЛІЯ (1817–91 – Новосерпухів) – місто Харків. обл., райцентр. Розташов. на р. Сіверський Донець (прит. Дону). Залізнична ст. Тер. Б. була заселена з давніх часів; неподалік міста збереглися сліди двох неолітичних стоянок, поселення бронзового віку, скіф. курган (див. Скіфи). У 17 ст. вона активно заселялася переселенцями з Правобережної України; 1663 у гирлі р. Балаклійка (прит. Сіверського Дінця) оселилося кількасот осіб на чолі з полк. Я.Черніговцем (див. Балаклійський полк). 1664 Б. уже мала 150 дворів і виконувала роль фортеці для оборони від нападів крим. татар. Бл. 1669–70 стала центром Балаклійського полку, який існував до 1677, пізніше належала до Харківського полку та новоств. Ізюмського полку. У 18 ст. Б. – великий торг. центр, в якому відбувалося 5 ярмарків на рік. Нас. займалося землеробством, ремеслами. Мешканці Б. брали активну участь у козац. повстаннях під проводом С.Разіна, К.Булавіна (див. Булавінське повстання 1707 – 1709), О. 0Пугачова. Від 1782 Б. – волосний центр Зміївського полку. Після переведення 1817 у військ. відомство за назвою розквартированого тут полку Б. перейм. на Новосерпухів. Ця назва збереглася до 1891. Райцентр з 1923. 1938 віднесена до категорії міст. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупована гітлерівськими військами від 9 груд. 1941 по 5 лют. 1943. |