Бібліографічне посилання: Петренко Є.Д.
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Azovske_kozatske (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
| |
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО Бере початок з 1828, коли під час російсько-турецької війни 1828–1829 на бік Росії перейшла частина козаків ЗАДУНАЙСЬКА СІЧ. З цих козаків та ін. вихідців з-за Дунаю було сформовано ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО. Після закінчення війни козаки полку з сім'ями були поселені на пн.-зх. узбережжі Азовського м. на землях між Бердянськом та Маріуполем і 27 трав. 1832 отримали назву А. к. в. Першим наказним отаманом війська був Й.Гладкий (1832–53) – останній кошовий отаман Задунайської Січі, який ініціював повернення "турецьких запорожців" в укр. землі. Військо заснувало дві станиці – Микільську (нині с-ще міськ. типу Володарське) і Покровську (нині с. Бойове Володарського р-ну; обидві нині Донец. обл.). Згодом до війська було прилучено Петровський Посад (нині с. Новопетрівка Бердянського р-ну Запоріз. обл.), с. Новоспасівське (нині с. Осипенко Володарського р-ну Донец. обл.) і станицю Стародубську (нині с. Стародубівка Першотравневого р-ну Донец. обл.), засновані переселенцями з Черніг. губ. 1832А. к. в. нараховувало 1619 осіб обох статей, 1833 нас. війська збільшилось до 6000 осіб обох статей. 1837 у війську створено 10 команд, що відбували берегову службу на баркасах уздовж сх. берегів Чорного м. – від Керченської протоки до м. Поті (нині місто в Грузії). Баркасні команди проіснували до 1864. Під час війни А.к.в. виставляло мор. батальйон для оборони узбережжя, піший напівбатальйон і флотилію малих мор. човнів для крейсування вздовж берегів Азовського і Чорного морів. 1862–64 більшість азовських козаків (1117 сімей) було вислано на Кубань і поселено в 12 закубанських станицях. 23(11) жовт. 1864 був затверджений указ про скасування А.к.в. Офіцери А.к.в. були зараховані до спадкових або особистих дворян з отриманням земельного наділу, а козаки – до селян з наділом 9 десятин на особу чол. статі. 27 серп. 1866 канцелярія війська була зачинена, і воно припинило своє існування. Регалії, зброю, учбову флотилію було передано КУБАНСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО (ККВ). |
дата публікації: 2003 р.
Література: - Короленко П.П. Азовцы. "Киевская старина", 1891, № 7–8
- Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 2. Екатеринодар, 1913
- Бачинський А.Д., Бачинська О.А. Козацтво на півдні України 1775–1869. Одеса, 1995. Маленко Л. Азовське козацьке військо (1828–1866). Запоріжжя, 2000.
|