Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф.
АВАРИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Avary (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
АВАРИ
АВАРИ (давньорус. обри) – кочові, переважно тюркомовні племена. З'явилися в Європі в 5– 6 ст. н. е., прийшовши з Центр. Азії. У серед. 6 ст. А. вдерлись у степи Пн. Причорномор'я, Подунав'я і на Балкани. Імп. Візантії Юстініан I (527–565) закликав А. на пн. землі імперії з метою стримування слов'ян. натиску на дунайський рубіж Візантії. У Паннонії (істор. обл., переважно на тер. зх. Угорщини) виник Аварський каганат на чолі з каганом (ханом) Баяном. А. були кочовиками, продукти землеробства одержували у вигляді данини від слов'ян давніх, франків та ін. осілих народів. З серед. 7 ст. почався розпад Аварського каганату, А. витіснили з Причорномор'я. Остаточно вони були розбиті й знищені Карлом Великим наприкінці 8 ст. "Повість временних літ" зберегла давній нар. переказ про панування А. над сх.-слов'ян. племінним союзом дулібів. Бог винищив їх, пише "Повість временних літ" , за гординю, що відобразилося у вислові "погибоша аки обре". |