ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Короткий В.А. АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Antonovych_V (останній перегляд: 19.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

АНТОНОВИЧ ВОЛОДИМИР БОНІФАТІЙОВИЧ

АНТОНОВИЧ Володимир Боніфатійович (підписувався також: А., А.В., В., В.А., В.Б., П.С.К., А-ич, В., Вл.А., Д-ис-в, П-с-к, Маринчук В., Мельник К., Низенко, Пасічник, Турист, Ткаченко М. (спільно з львів. народовцями-видавцями); 18(06).01.1834– 21(08).03.1908) – історик, археолог, археограф, етнограф, нумізмат та громад.-політ. діяч. Чл.- кор. Петерб. АН (1902). Створив київ. шк. істориків (див. АНТОНОВИЧА ВОЛОДИМИРА КИЇВСЬКА ШКОЛА ІСТОРИКІВ), що підготувала ґрунт для розвитку сучасної укр. істор. науки. Був одним із засн. та головою ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА-ЛІТОПИСЦЯ Батько Д. Антоновича. Н. у м-ку Махнівка (нині с. Комсомольське Козятинського р-ну Він. обл.). Найбільший вплив на формування світогляду А., його демократ. переконань та схильності до ідей франц. просвітителів мав його рідний батько Янош Джидай (син угор. революціонера, який виступав за відокремлення Угорщини від Австрійс. імперії та запровадження респ. ладу). Формальний батько А. – Боніфатій Антонович, литвин з Віленщини, випускник кременецького ліцею і гувернер. А. згадував про нього у своїх "Мемуарах" як про "натуру зовсім пасивну, без усякої ініціативи і тільки з напрямом до абсолютного спокою і до життя без праці хоч би скромної". Мати – Моніка Гурська (з роду Любомирських), служила гувернанткою, добре знала франц. мову, багато читала. Вона намагалася передати синові "панські звички" навіть примусово. Дитинство (1834–40) А. провів з бабусею Кароліною Гурською у м-ку Махнівка. 1840–44 навчався разом з дітьми панів Цибульських у м-ку Горишківка (нині село Томашпільського р-ну Він. обл.) під кер-вом своєї матері. Повторний курс домашнього навчання пройшов у родині Оттона Абрамовича з його дітьми під кер-вом Боніфатія Антоновича. Продовжив навч. в Рішельєвському ліцеї в Одесі (1844–48), згодом перейшов до 2-ї Одес. г-зії (1848–50). 1850 за наполяганням матері вступив на мед. ф-т Київ. ун-ту, який закінчив 1855. Від 1855 до 1856 мав мед. практику в Чорнобилі та Бердичеві. Далі навчався на історико-філол. ф-ті Київ. ун-ту (1856–60). Під кер-вом проф. В. Шульгина захистив кандидатську дис. "О торговле неграми" (1860). 1861 переходить у православ'я, одружується з Варварою Іванівною Міхельс і починає працювати викл. латини у 1-й Київ. г-зії. Потрапляє під слідство у справі поїздок з Тадеєм Рильськ по селах України. Брав участь у польс. нац.-визвол. русі, але згодом відходить від нього. У лип. 1863 А. призначено канцелярським чиновником у канцелярію київ., подільського та волин. генерал-губернатора з відрядженням у Тимчасову комісію для розгляду давніх актів (див. Київська археографічна комісія), а у квіт. 1864 затверджено гол. її ред. (1864–80). За час роботи в комісії зібрав, зредагував та видав 9 т. "АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ", що стосуються історії Правобережної України 16–18 ст. Вступні статті А. до цих томів присвячені історії козацтва – "Содержание актов о козаках (1500–1648)" (1863), "Последние времена козачества на правом берегу Днепра по актам с 1679 по 1716 г." (1868); гайдамаччини – "Исследование о гайдамачестве по актам 1700– 1768 г." (1876) і "Акты о мнимом крестьянском восстании в Юго-Западном крае в 1789 г." (1902); селянства – "Исследование о крестьянах в Юго-Западной России по актам 1770–1798 г." (1870); шляхетства – "О происхождении шляхетских родов в Юго- Западной России" (1867); міст і міщанства – "Акты о городах (1432–1798)" (1869); церкви – "Акты об унии и состоянии Православной церкви с половины XVII века (1648–1798)" (1871).

1870 нагороджено орденом св. Станіслава 2-го ст. У лют. опікунською радою Київ. ун-ту затверджено магістром рос. історії за дис. "Последние времена козачества на правой стороне Днепра (по актам с 1679 по 1716 г.)". Весною 1870 обрано на посаду штатного доц. Київ. ун-ту при каф. рос. історії. Слідом за цим постановою Сенату (1871) по департаменту герольдії затверджено надвірним радником зі старшинством. 1871 – учасник II археол. з'їзду в Санкт-Петербурзі. Бере активну участь у підготовці та проведенні III (1874) та IХ (1899) археол. з'їздів у Києві, де зробив 36 доповідей. Учасник Археол. конгресу в Лісабоні (1880).

До початку його археол. студій укр. археології як науки не існувало. Найважливіші праці з археології – "Раскопки в стране древлян" (1893), "Археологическая карта Киевской губернии" (1895), "Археологическая карта Волынской губернии" (1901).

1874 за вислугою років надано чин колезького радника зі старшинством та нагороджено "за отлично-усердную и ревностную службу" орденом св. Анни 2-го ст. За дозволом міністра нар. освіти 8 місяців (1875) перебував у наук. відрядженні у Москві та С.-Петербурзі. Бере активну участь у роботі Пд.-Зх. від. Рос. геогр. т-ва, разом з М.Драгомановим видає "Исторические песни малорусского народа" (1874–75, т. I– II). 1877 призначений чл. комісії для з'ясування фальсифікацій в актах Центр. архіву давніх актів. Докторську дис. "Очерк истории Великого княжества Литовского до смерти Ольгерда" (1878) захистив у Київ. ун-ті. У трав. 1878 – ординарний проф. при каф. рос. історії Київ. ун-ту. 1879 перебував у річному закордонному наук. відрядженні. 1880 – декан історико- філол. ф-ту Київ. ун-ту; одержує чин статського радника зі старшинством. Став одним з ініціаторів заснування першого в Україні істор. ж. "Киевская старина" (1882), активно співпрацював у ньому. 1883 склав повноваження декана, продовжуючи плідну пед. та наук. працю. Наприкінці 1890 – поч. 1891 перебував у закордонному наук. відрядженні (ЛЬВІВ, Краків, Прага, Відень, Загреб, Бєлград). У груд. 1891 – дійсний статський радник, 1892 затверджено позаштатним чл. Імператорської археогр. комісії, а 1895 – засл. ординарним проф. Відвідав з наук. метою архів ВАТИКАН. Продовжував активно працювати в галузі археології та Нумізматика Особливу цінність має складений і виданий А. каталог "Описание монет и медалей, хранящихся в Нумизматическом музее университета св. Владимира" (1896). 1872– 1906 – зав. Мюнцкабінетом (Нумізматичним музеєм) Київ. ун-ту. Зібрав понад 10 тис. експонатів. 1903 нагороджено орденом св. Станіслава 1-го ст.

Спектр оцінок наук. та громад. діяльності А. досить широкий (від повного захоплення до цілковитого невизнання заслуг). Найкращу характеристику постаті А. на тлі українства дав його учень і наступник М.Грушевський. Він ділив життєвий шлях учителя на три основних періоди. Початковий охоплює перше тридцятиріччя життя А. Це час наступу і штурму, "час жадного, гарячого шукання доріг індивідуальному життю і громадській роботі". З дитячих років він інстинктивно, завдяки вродженому гуманізмові, переходить від свого польс. середовища до світу "хлопського, українського". Згодом до цього прилучилися впливи франц. раціоналізму 18 ст. Сполучившись в одне ціле, це привело до бурхливої громад. діяльності й рішучого кроку – розриву з польс. середовищем, до маніфестації своїх поглядів у "Моїй сповіді" (1862), участі в русі хлопоманів та створенні громади. Від 1860-х рр. починається 2-й період у житті А., час майже 20-літньої напруженої продуктивної наук. праці, яка тісно пов'язана з сусп. поглядами та громад. діяльністю. Архів. дослідження польс.-укр. відносин підтвердили оцінку про негативну роль польс.-шляхетської д-ви в укр. історії. Цей період став вершиною діяльності А., що заявив про себе як один з найвидатніших репрезентантів українства в науці й громад. житті. Третій період починається з серед. 1880-х рр., коли стають помітними "виразні прикмети вичерпання і утоми" А. Погіршуються умови сусп. життя в Російській імперії, українство придушується поліцейсько-жандармською системою, відбувається розкол у громаді, спалахує ідейний конфлікт із недавніми товаришами ("політики" і "культурники"), не вдається польс.- укр. угода в Галичині. Все це стає причиною знеохочення і послаблення діяльності А. В укр. нац. русі з'являються нові лідери, напрями, молодь схиляється до революц. радикалізму. А. продовжує, але вже більш поглиблено, археол. вивчення України та пд. Росії. Його діяльність у цей період стає менш помітною для більшості, але не припиняється.

Погляди А.Токвіля, Г.Бокля, О.Т'єррі, Ф.Гізо, Н.Фюстель де Куланжа, Г.Спенсера, Л.Блана були основою істор. концепцій наук. та громад. світогляду А. Вчителями його можна вважати М.Максимовича, М.Іванишева та М.Костомарова. Він вважав, що соціальне життя народу формується згідно з провідною ідеєю цього народу, а також відповідно до рівня його самосвідомості, к-ри, освіти, ніколи не обстоював нац. винятковість, високо підносив роль к-ри в історії народу, орієнтуючись на зх. взірці. Політ. роботу без культ. підстав вважав марною справою. Усі нещастя України вбачав у "малій культурності українського суспільства, в браку української інтелігенції, культурного і політичного виховання". Як послідовник еволюціонізму, не вірив у швидкі революц. зміни, вважаючи, що лише послідовна просвітницька діяльність та піднесення свідомості народу є єдино правильним шляхом. Задекларувавши негативну роль Польщі в історії України, вважав за доцільне відмежуватися і від Росії (зокрема, впливів її к-ри) задля більшої кристалізації власне українства та його інтеграції в Європу. Як політик-культурник А. був одним з ідеологів "європейськості" укр. народу, причому з огляду не на геогр. розташування та проблеми етногенезу, а на необхідну орієнтацію подальшого розвитку. У своєму українстві А. стояв на рівні тодішньої європ. к-ри і передових ідей, що народжувалися в бурхливому бурж. сусп-ві 19 ст., повному соціальних суперечностей і невпинного шукання в галузі природознавства та позитивного знання.

І досі актуальні думки А. про суть політики і завдання політ. діяча: "Політика вимагає спеціальних відомостей і засобів. Це наука більш математична, ніж гуманітарна. Від політика вимагається розуміння сил суспільності та вміння користуватися ними: він мусить завжди наперед знати, за що може тоді й тоді взятися, що може виконати, а чого не можна зробити. Через те талановитим політиком зветься чоловік, котрий у своїй діяльності береться за осягнення мети, яку в тім часі можна осягнути. Він мусить завчасу добре обрахувати ті сили, на які може опертися, мусить бути добре ознайомлений зі всіма суспільними напрямами свого часу й повинен уміти вичекати також зручного часу, коли може найкраще виконати свої заміри". Сам А. дотримувався цього принципу. Завжди виступаючи проти групівщини, конфронтації, він був одним із реально мислячих політиків в укр. нац. русі 2-ї пол. 19 ст.

П. у м. Київ.

дата публікації: 2003 р.

Праці:
  1. Твори, т. 1. К., 1932
  2. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. К., 1995.
Література:
  1. Ульяновський В., Короткий В. Володимир Антонович: Образ на тлі епохи. К., 1997
  2. Четверта академія пам'яті професора Володимира Антоновича 26–27 берез. 1998 р. К., 1999.
Див. також ресурси Eлектронної бібліотеки:
  1. (2003) Антонович В. Б. Лекції з джерелознавства   

Посилання:
  • АНТОНОВИЧ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • АНТОНОВИЧА ВОЛОДИМИРА КИЇВСЬКА ШКОЛА ІСТОРИКІВ
  • АРХЕОЛОГІЯ
  • АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ
  • БЕРДИЧІВ
  • ЧОРНОБИЛЬ, МІСТО КИЇВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДРАГОМАНОВ МИХАЙЛО ПЕТРОВИЧ
  • ГРОМАДИ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ
  • ІВАНИШЕВ МИКОЛА ДМИТРОВИЧ
  • КОСТОМАРОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • ЛЬВІВ
  • МАКСИМОВИЧ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • МОСКВА
  • НУМІЗМАТИКА
  • ОДЕСА
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РИЛЬСЬК
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШУЛЬГИН ВАСИЛЬ ВІТАЛІЙОВИЧ
  • ВАТИКАН

  • Пов'язані терміни:
  • ІСТОРІОГРАФІЯ
  • СУСПІЛЬНІ РУХИ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 2-Ї ПОЛОВИНИ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ.
  • АНДРІЯШЕВ ОЛЕКСАНДР МИХАЙЛОВИЧ
  • АНТОНОВИЧ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • АНТОНОВИЧ МАРКО ДМИТРОВИЧ
  • АНТОНОВИЧ МИХАЙЛО ДМИТРОВИЧ
  • АНТОНОВИЧА ВОЛОДИМИРА КИЇВСЬКА ШКОЛА ІСТОРИКІВ
  • АРХЕОГРАФІЧНІ КОМІСІЇ УКРАЇНИ
  • АРХЕОЛОГІЧНІ З'ЇЗДИ
  • АРХЕОЛОГИЧЕСКАЯ ЛЕТОПИСЬ ЮЖНОЙ РОССИИ
  • АРХИВ ЮГО-ЗАПАДНОЙ РОССИИ
  • БАЙКОВЕ КЛАДОВИЩЕ, БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • БЕЦ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • БОЛСУНОВСЬКИЙ КАРЛ ВАСИЛЬОВИЧ
  • БУЧИНСЬКИЙ МЕЛІТОН ОСИПОВИЧ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНСЬКА ВЧЕНА АРХІВНА КОМІСІЯ
  • ЧОРНА РУСЬ
  • ЧТЕНИЯ В ИСТОРИЧЕСКОМ ОБЩЕСТВЕ НЕСТОРА-ЛЕТОПИСЦА
  • ЧУБИНСЬКИЙ ПАВЛО ПЛАТОНОВИЧ
  • ДАНИЛЕВИЧ ВАСИЛЬ ЮХИМОВИЧ
  • ДАВНЬОСХОВИЩЕ СВЯТО-ВОЛОДИМИРСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО БРАТСТВА
  • ДЕ ГУБЕРНАТІС АНДЖЕЛО
  • ДІЛО
  • ДОБРОМИЛЬСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ ЛЕОНІД ПАВЛОВИЧ
  • ДОМАНИЦЬКИЙ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ
  • ДОРОШЕНКО ДМИТРО ІВАНОВИЧ
  • ДОВНАР-ЗАПОЛЬСЬКИЙ МИТРОФАН ВІКТОРОВИЧ
  • ДУМИ
  • ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО ІСТОРИЧНЕ
  • ФАМІЛЬНІ АРХІВИ
  • ФЛОРИНСЬКИЙ ТИМОФІЙ ДМИТРОВИЧ
  • ФОЛЬКЛОР
  • ГАЙДАМАЦЬКИЙ РУХ
  • ГАМЧЕНКО СЕРГІЙ СВИРИДОВИЧ
  • ГЕДИМІНА ПОХОДИ НА ВОЛИНЬ І КИЇВЩИНУ 1323 І 1324
  • ГЕОГРАФІЯ ІСТОРИЧНА
  • ГЕРЦЕН ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ
  • ГОШКЕВИЧ ВІКТОР ІВАНОВИЧ
  • ГРОМАДИ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ
  • ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ ІСТОРИЧНОЇ НАУКИ
  • ІНТЕЛІГЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКА
  • ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНЕ ТОВАРИСТВО ПРИ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА В НІЖИНІ
  • ІСТОРИЧНО-ФІЛОСОФІЧНА СЕКЦІЯ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • ІСТОРИЧНО-АРХЕОГРАФІЧНИЙ ІНСТИТУТ ВУАН
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ ТА В УКРАЇНСЬКІЙ ДІАСПОРІ
  • ІСТОРИЧНА НАУКА В УКРАЇНІ В 19 СТОЛІТТІ
  • ІСТОРИЧНЕ ТОВАРИСТВО НЕСТОРА ЛІТОПИСЦЯ
  • ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ
  • ІСТОРІОГРАФІЯ, ЯК ТЕРМІН
  • ІСТОРІОСОФІЯ, ІСТОРІОСОФСЬКІ КОНЦЕПЦІЇ
  • ІСТОРИЧНІ УКРАЇНСЬКІ ПІСНІ
  • ІТАЛІЯ, ІТАЛІЙСЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЯСЬ ОЛЕКСІЙ
  • КАЛІНКА ВАЛЕРІЯН
  • КАТЕРИНОСЛАВСЬКА ГУБЕРНСЬКА ВЧЕНА АРХІВНА КОМІСІЯ
  • КАТОРЖНИЙ РОМАН
  • ХЛОПОМАНСТВО, НАРОДНИЦЬКО-КУЛЬТ. ТЕЧІЯ
  • ХОДИКИ
  • ХРОНІКА ЮЗЕФОВИЧА
  • ХВОЙКА ВІКЕНТІЙ ВЯЧЕСЛАВОВИЧ
  • КІСТЯКІВСЬКИЙ БОГДАН ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОНОНЕНКО МУСІЙ СТЕПАНОВИЧ
  • КОНСТИТУЦІЙНИЙ ВИМІР УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (ДО ПОЧАТКУ 1990-Х РОКІВ)
  • КОРДУБА МИРОН МИХАЙЛОВИЧ
  • КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • КОВАЛЬСЬКИЙ МИКОЛА ПАВЛОВИЧ
  • КОЗАЦЬКА ТЕМАТИКА В УКРАЇНСЬКОМУ ТА СВІТОВОМУ МУЗИЧНОМУ МИСТЕЦТВІ
  • КИЕВСКИЙ ТЕЛЕГРАФ
  • КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ
  • КИЕВСКАЯ СТАРИНА
  • КИЇВСЬКЕ СЛОВ'ЯНСЬКЕ БЛАГОДІЙНЕ ТОВАРИСТВО
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • КИЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО СТАРОЖИТНОСТЕЙ І МИСТЕЦТВ
  • КИЇВСЬКИЙ ХУДОЖНЬО-ПРОМИСЛОВИЙ І НАУКОВИЙ МУЗЕЙ
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • КИЇВСЬКИЙ ОДНОДЕННИЙ ПЕРЕПИС 1874
  • ЛАЩЕНКО РОСТИСЛАВ МИТРОФАНОВИЧ
  • ЛЕБЕДИНЦЕВ ФЕОФАН (ТЕОФАН) ГАВРИЛОВИЧ
  • ЛЕВИЦЬКИЙ ОРЕСТ ІВАНОВИЧ
  • ЛИННИЧЕНКО ІВАН АНДРІЙОВИЧ
  • ЛИПИНСЬКИЙ В'ЯЧЕСЛАВ (ВАЦЛАВ-ВІКЕНТІЙ) КАЗИМИРОВИЧ
  • ЛІТЕРАТУРНО-НАУКОВИЙ ВІСТНИК
  • ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • ЛОБОДА АНДРІЙ МИТРОФАНОВИЧ
  • ЛЬВІВСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ЛЯСКОРОНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • ЛЮБЕЧ
  • МАНЯВСЬКИЙ СКИТ
  • МАТУШЕВСЬКИЙ ФЕДІР ПАВЛОВИЧ
  • МЕЛЬНИК-АНТОНОВИЧ (АНТОНОВИЧ-МЕЛЬНИК) КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА
  • МЕМУАРИСТИКА
  • МЕНЧИЦЬ ВОЛОДИМИР АМВРОСІЙОВИЧ
  • МОЛЧАНОВСЬКИЙ НИКАНДР ВАСИЛЬОВИЧ
  • МУЗЕЇ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ СВЯТОГО ВОЛОДИМИРА
  • МУЗЕЙ УКРАЇНСЬКИХ ДІЯЧІВ НАУКИ ТА МИСТЕЦТВА
  • МУЗЕЙ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА
  • МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ
  • НАРІЖНИЙ СИМОН
  • НАРОДНИЦЬКИЙ НАПРЯМ В ІСТОРІОГРАФІЇ
  • НАРОДОЛЮБЦІ
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА
  • НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
  • НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМ. ШЕВЧЕНКА У ЛЬВОВІ
  • НАУКОВІ НАПРЯМИ, ШКОЛИ, ТЕЧІЇ, ГУРТКИ
  • НІДЕРЛЕ ЛЮБОР
  • НОВА ЕРА
  • НОВА ІСТОРІЯ
  • НОВІТНЯ ІСТОРІОГРАФІЯ
  • НУМІЗМАТИКА
  • ОДЕСЬКЕ ТОВАРИСТВО ІСТОРІЇ ТА СТАРОЖИТНОСТЕЙ
  • ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • ОРГАНІЦИЗМ
  • ОСНОВА - ЧАСОПИС
  • ПІСКОРСЬКИЙ ВОЛОДИМИР КОСТЯНТИНОВИЧ
  • ПІВДЕННА УКРАЇНА
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ТОВАРИСТВО ПРОСВІТА
  • ПОЛОНІЗАЦІЯ
  • ПОСТУПУ ТЕОРІЇ
  • ПОЗИТИВІЗМ В ІСТОРИЧНІЙ НАУЦІ
  • ПРАВИЛА ПУБЛІКАЦІЇ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ
  • ПРОСОПОГРАФІЯ
  • ПИПІН ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • РЕГІОНАЛІСТИКА ІСТОРИЧНА
  • РОКСОЛАНА
  • РОСІЙСЬКОГО ГЕОГРАФІЧНОГО ТОВАРИСТВА ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ ВІДДІЛ
  • РУСЬКА ІСТОРИЧНА БІБЛІОТЕКА
  • РУСИФІКАЦІЯ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
  • РИЛЬСЬКИЙ ТАДЕЙ РОЗЕСЛАВОВИЧ
  • ЩЕРБИНА ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ
  • СЕНКЕВИЧ ГЕНРИК
  • ШРАМЧЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
  • СЛОВ’ЯНОЗНАВСТВО (СЛАВІСТИКА) В УКРАЇНІ
  • СЛОВ’ЯНОФІЛЬСТВО, СЛОВ’ЯНОЛЮБСТВО
  • СОЛОВЙОВ СЕРГІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • СТОРОЖЕНКО МИКОЛА ВОЛОДИМИРОВИЧ
  • СТУДИНСЬКИЙ КИРИЛО ЙОСИПОВИЧ
  • СВЯТО-МИХАЙЛІВСЬКИЙ БАКОТСЬКИЙ МОНАСТИР
  • СИМИРЕНКИ
  • СИНЯВСЬКИЙ АНТІН СТЕПАНОВИЧ
  • СИНЄВОДСЬКА БИТВА 1362
  • ТОМАШІВСЬКИЙ СТЕПАН ТЕОДОРОВИЧ
  • ЦЕНТРАЛЬНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІСТОРИЧНИЙ АРХІВ УКРАЇНИ У КИЄВІ
  • ТИШКЕВИЧ МИХАЙЛО
  • УКРАЇНА, ЩОМІСЯЧНИЙ ІСТОРИКО-ЕТНОГР. ТА ЛІТЕРАТУРНО-ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ЧАСОПИС (КИЇВ, 1907)
  • УКРАЇНСЬКА ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (УДП)
  • УКРАЇНСЬКЕ НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО В КИЄВІ (УНТ)
  • УКРАЇНСЬКИЙ АРХЕОГРАФІЧНИЙ ЗБІРНИК
  • УКРАЇНА-РУСЬ, ТЕРМІН
  • УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ
  • УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ПІСНІ У ЗБІРНИКАХ МИХАЙЛА МАКСИМОВИЧА
  • УКРАЇНСЬКИЙ ІСТОРИЧНИЙ КАБІНЕТ У ПРАЗІ
  • УЛЬЯНОВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ІРИНАРХОВИЧ
  • УНИВЕРСИТЕТСКИЕ ИЗВЕСТИЯ
  • ВАТИКАН
  • ВЕНГРЖИНОВСЬКИЙ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
  • ВЕРЗИЛОВ АРКАДІЙ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВОЛИНСЬКЕ ЦЕРКОВНО-АРХЕОЛОГИЧНЕ ТОВАРИСТВО
  • ВОЛИНСЬКЕ ЕПАРХІАЛЬНЕ ДАВНЬОСХОВИЩЕ
  • ВОВК-КАРАЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ НИКОДИМОВИЧ
  • ЮРКЕВИЧ ВІКТОР ДМИТРОВИЧ
  • ЮЗЕФОВИЧ ЯН-ТОМАШ
  • ЗАПИСКИ ЮГО–ЗАПАДНОГО ОТДЕЛА ИМПЕРАТОРСКОГО РУССКОГО ГЕОГРАФИЧЕСКОГО ОБЩЕСТВА
  • ЗАПИСКИ ОДЕССКОГО ОБЩЕСТВА ИСТОРИИ И ДРЕВНОСТЕЙ
  • ЗАПИСКИ ІСТОРИЧНО–АРХЕОГРАФІЧНОГО ІНСТИТУТУ
  • ЗАПИСКИ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА В КИЄВІ
  • ЗБІРНИКИ ІСТОРИЧНО–ФІЛОЛОГІЧНОГО ВІДДІЛУ ВУАН
  • ЗБОРОВСЬКИЙ ІПОЛИТ ЧЕСЛАВОВИЧ
  • ЗАГАЛЬНА УКРАЇНСЬКА БЕЗПАРТІЙНА ДЕМОКРАТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ (ЗУБДО)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)