Бібліографічне посилання: Плахонін А.Г.
АНДРОНІК І КОМНІН [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Andronik_I (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
АНДРОНІК І КОМНІН
АНДРОНІК І Комнін (бл. 1120 – верес. 1185) – імп. Візантії (1183–85), племінник імп. Іоанна II Комніна, син севастократора Ісаака та Ірини Володарівни (доньки перемишльського кн. Володаря Ростиславича). Відомий авантюрист та заколотник. У пошуках союзника в боротьбі з імп. Мануїлом I Комніним перебував 1163–65 у Галичі (давньому) при дворі свого брата в перших Ярослав Володимирович Осмомисл. Мануїл I, сполоханий можливим союзом Галицького князівства, Угорщини та половців з внутр. опозицією, змушений був вдатися до значних поступок. 1165 в Галич прибуло візант. посольство на чолі з двома митрополитами. Ярослав уклав угоду з греками, розірвавши союз з Угорщиною, а А. I став правителем пров. Кілікія (нині тер. Туреччини). Разом з ним до Візантії вирушило галицьке посольство на чолі з єпископом Кузьмою. 1182 А. I підняв повстання проти імп. Алексія II Комніна, захопив Константинополь. За його наказом Алексія II разом з його сім'єю було вбито, розпочалися масові репресії. А. I провів низку адм. та екон. реформ, сприяв розвиткові мист-в. Невдоволена реформами аристократія, скориставшися норманською агресією у Пд. Італії, скинула А. I (його було страчено). |