Бібліографічне посилання: Ковпак Л.В.,
Пе О.І.
АХМАТОВА (Горенко) Анна Андріївна [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Akhmatova_A (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
АХМАТОВА (ГОРЕНКО) АННА АНДРІЇВНА
АХМАТОВА Анна Андріївна (дівоче прізв. – Горенко; 23(11). 06.1889–05.03.1966) – рос. поетеса, перекладачка. Н. в м. Одеса в сім'ї відставного інженера-механіка флоту. По лінії матері належала до старовинного дворянського роду. 1890 родина переїжджає з України в Царське Село (нині м. Пушкін, Ленінгр. обл., РФ). 1905 батьки А. розірвали шлюб, і мати з дітьми жила в ЄВПАТОРІЯ, потім у Києві. У Києві А. закінчила Фундуклеєвську г-зію і 1907 поступила на юрид. ф-т Вищих жін. курсів (1908–09). 1910 вийшла заміж за поета М.Гумільова, разом з яким була за кордоном: у Франції (1910, 1911), Італії (1912). Живучи в Царському Селі, навч. деякий час на Вищих історико-літ. курсах. 1912 народила сина (Лев Миколайович Гумільов – відомий рос. історик і етнолог). За спогадами А., перші свої вірші написала в 11 років, але вони не збереглися. Найраніші з відомих належать до 1904. Від 1911 А. почала регулярно друкуватися в петерб. й моск. вид. У берез. 1912 вийшла перша зб. віршів "Вечер". А. належала до акмеїстів. Поетеса не сприйняла Жовтневої революції 1917, але не захотіла покидати своєї батьківщини. Багато віршів А. відобразили розлад з революц. епохою, однак вона відмежувалась і від білих емігрантів. У 1918–23 поезія А. мала великий успіх, її вірші багаторазово перевидавались. Від серед. 1920-х до серед. 1930-х рр. – період творчого мовчання. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 створила вірші, сповнені патріотизму, громадян. звучання. 1946 була піддана несправедливій критиці і надовго усунута від літ. процесу. Лише з 2-ї пол. 1950-х рр. знову почала друкуватися ("Путем всея земли", "Северные элегии"); багато творів присвятила темі захисту миру – "Песня мира", "Говорят дети". А. чимало переклала із сх.- та зх.-європ. поезії. Підсумкова зб. – "Бег времени. Стихотворения. 1909–1965" (1965). Творчість А. пов'язана з Україною: тематика багатьох віршів 1907–14 навіяна спогадами про київ. період життя (цикл "Киевская тетрадь"). Враження від перебування у Криму надихнули на створення циклу "У самого моря", написаний 1914 (1921). Переклала зб. І.Франка "Зів'яле листя", кілька віршів П.Усенка. Лише 1987 опубл. цикл віршів "Реквием", написаний 1935–61, в якому з великою силою відтворено трагізм часів сталінських репресій. Вірші А. – одне з найяскравіших явищ рос. та світ. поезії 20 ст. П. у м. Домодєдово (Моск. обл., РФ), похована у Санкт-Петербурзі. |
дата публікації: 2003 р.
Праці: - Сочинения, т. 1–2. М., 1986
- Поезії. К., 1989
- Венок Ахматовой: Стихотворения. Одесса, 1989.
Література: - Добин Е.С. Поэзия Анны Ахматовой. Л., 1968
- Жирмунский В.М. Творчество Анны Ахматовой. Л., 1979
- Русские писатели: Библиографический словарь, т. 1. М., 1990.
|