Бібліографічне посилання: Симоненко Р.Г.
ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР 1920 Р. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Varshavskyj_dohovir_1920 (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР 1920 Р.
ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР 1920 політ. й військ. конвенції, підписані відповідно 21 і 24 квіт. представниками Польщі й Директорії УНР. Розроблення документів велося за безпосередньої участі Ю.Пілсудського й С.Петлюри у суворій таємниці від польс. сейму та уряду УНР. Через це в. д. часто визначається як "договір Пілсудський–Петлюра". Політ. конвенцію підписали керуючі зовн.- політ. відомствами Я.Домбський та А.Лівицький, військ. довірені Пілсудського в.Славек і в.Єнджеєвич та представники Армії УНР ген.-поручник в.Сінклер і підполк. М.Дідковський. Політ. конвенція складалася з преамбули, 9 ст. (артикулів) і прикінцевого положення. У преамбулі декларувалося право кожного народу на самовизначення та "окреслення своїх стосунків з сусідами". ст. 1 містила заяву польс. сторони про визнання права України на незалежне держ. існування в межах, які визначатимуться договорами з її сусідами на пн., сх. й пд. Польща визнавала Директорію УНР "на чолі з С.Петлюрою за верховну владу УНР". ст. 2 окреслювала кордон між Польщею і УНР: від Дністра на пн., вздовж Збруча (прит. Дністра), далі – колиш. держ. кордоном між Австро-Угорщиною й Росією до с. Вишгородок (нині село Лановецького р-ну Терноп. обл.), звідти на пн. через Кременецькі гори, потім на сх. від м. Здолбунів і далі – сх. адм. кордоном Рівнен. пов. Пн. ділянка кордону проходила вздовж адм. межі колиш. Мінської губ. до р. Прип'ять, далі цією рікою до Дніпра. Таке розмежування передавало Польщі Східна Галичина – тер., що 22 січ. 1919 увійшла до складу УНР як Західна область Української Ннародної Рреспубліки (ЗО УНР). Окремий запис про "точніше порозуміння" щодо Рівнен., Дубнівського й частини Кременецького пов. означав перехід до Польщі Зх. Волині – частини безпосередньої тер. УНР. ст. 3 проголошувала відмову Варшави на користь України від земель між лінією розмежування і сх. кордоном Польщі 1772. Ст. 4 містила зобов'язання не укладати угод, спрямованих проти договірних сторін; ст. 5 забезпечувала нац.-культ. права поляків в Україні та українців у Польщі. ст. 6 передбачала укладання окремих "економічно-торговельних умов" між УНР і Польщею; заг. розв'язання аграрного питання в Україні відкладалося до Установчих зборів; до їх скликання "юридичне становище" польс. землевласників регулювалось угодою між УНР і Польщею. ст. 7 визначала майбутню військ. конвенцію інтегральною частиною політ., а ст. 8 оголошувала конвенцію таємною, "за винятком першого артикула", забороняючи її оприлюднення "в цілості чи почасти" без взаємної згоди. За ст. 9-ю угода набувала чинності "негайно по підписанні". Прикінцеве положення передбачало, що в разі розходження між укр. і польс. текстами угоди перевага надаватиметься останньому. Військ. конвенція розглядала практичні аспекти спільного збройного походу на сх. Її ключове положення зафіксовано у ст. 3-й: військ. дії мали здійснюватися "під загальним керуванням" польс. командування. Проблемам постачання польс. армії продовольством і гужовим транспортом присвячено 6-ту ст. "До команд польських дивізій і армій" направлялися "цивільні комісари або українські провіантські старшини", передбачалося застосування спільних примусових заходів (реквізиції) в разі непостачання українським урядом потрібних продуктів. Ст. 7 передавала польс. командуванню контроль над залізницями України; передбачався їх майбутній перехід під владу УНР. Ст. 8 регламентувала організацію влади на тер., зайнятих у ході наступу. Тут також мали місце суперечності. Поряд із вказівкою на те, що "Український уряд організує... свою владу й адміністрацію цивільну і військову", зазначалося: "Тили польських військ буде охороняти польська польова жандармерія і польське ... військо". До цього додавалося: "Влада на дотепер зайнятих теренах, що мають відійти до УНР, залишається тимчасово в руках польських властей". Ст. 9 обумовлювала окремі моменти майбутньої евакуації польс. військ з тер. УНР "по виконанню загального плану спільної акції". У прикінцевих положеннях, які відкривають ст. 10–12, йшлося про формування військ. частин, що вже існували "на польській території", а також створюваних після початку збройних дій, допомогу в цьому з боку польс. командування. За ст. 13, "ціла здобич залізнична, за винятком панцерних потягів, а також інша військова здобич, крім рухомої, взятої в бою, становлять власність Української Держави". Втім, ішлося про необхідність укладення окремої угоди з цього питання. Ст. 14 і 15 мали на меті укладання додаткових фінансово-госп., залізничної, а можливо, й "сталої військової конвенції". ст. 16 й 17 стосувалися протокольних питань. За умовами в. д. УНР певною мірою потрапляла в залежність від Польщі. Уперше укр. тексти конвенцій опублікував 1926 С.Шелухін, пер. політ. конвенції франц. мовою зробив Р.Мартель 1931, переважну більшість її статей польс. мовою 1934 оприлюднив Л.Василевський. |