ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ВАЛЬНИЙ СЕЙМ

  Бібліографічне посилання: Сас П.М. ВАЛЬНИЙ СЕЙМ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Valnyj_sejm (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці

ВАЛЬНИЙ СЕЙМ

ВАЛЬНИЙ СЕЙМ найвищий законодавчий станово-представницький орган (парламент) Корони Польської і Речі Посполитої у 15–18 ст. Виник у процесі еволюції королів. ради, заг.-держ. вічових з'їздів окремих польс. земель (воєводств) та малопольс. і великопольс. провінційних з'їздів, що виконували законодавчі функції; перетворення з'їздів на сейми, тобто на станово-представницькі заг. зібрання (лат. conventio, parlamentum), відбулося тоді, коли участь у них, крім урядовців-сановників, стали брати шляхтичі, а також представники міст і церкви; визначальним фактором у формуванні в. с. було прагнення різних станів обмежити королів. владу.

У 1-й пол. 15 ст. В. с. збирався щороку в Пйотркові (нині м. Пйотркув-Трибунальські Пйотрковського воєводства, Польща). Складався з членів королів. ради у повному складі, земських урядників, шляхти, яка не посідала урядів, а також представників міст і духовенства. Від 2-ї пол. 15 ст. на в. с. стали прибувати посли, яких делегували земські Шляхетські сеймики. Якщо з певних причин в. с. не відбувався, замість нього скликалися провінційні сейми (великопольс. – у Коло, нині м. Коло Конінського воєводства; малопольс. – у Новому Мясті Корчині, нині м. Нови-Корчин, воєводство Кельце).

У 16 ст. В. с. став двопалатним і включав посольську ізбу (нижню палату) та сенат. Посольська ізба сформувалася як представництво земських шляхетських сеймиків. Спочатку у виборах послів брали участь земські сановники-сенатори. Однак із серед. 16 ст. це стало виключно прерогативою шляхти. Великі воєводства обирали на в. с. по шість послів, решта – по одному-два. Після ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 до складу посольської ізби входило 170 послів, у т. ч. 48 від Великого князівства Литовського. В посольській ізбі не було представників духовенства і міст (за винятком Кракова та Вільно, нині Вільнюс; пізніше – Львова, Кам'янця, нині Кам'янець-Подільський, і Любліна, делегати від яких не мали права голосу). Вищою палатою в. с. був сенат (див. Сенат у Речі Посполитій), який утворився на основі колиш. королів. ради. Важливим елементом в. с. був інститут королів. влади. Від серед. 16 ст. король разом з сенатом і посольською ізбою утворювали три "сеймуючі стани". Король скликав сейми, мав право законодавчої ініціативи і санкції сеймових ухвал. Під його головуванням відбувався сеймовий суд з особливо важливих справ. Від імені короля публікувалися сеймові конституції, яким він надавав остаточної редакції, але самостійно видавати їх не міг.

Межі компетенції в. с. складалися в процесі істор. розвитку даного політ. ін-ту. У 15 ст. на в. с. ухвалювали найважливіші правові акти, що стосувалися прав і свобод шляхти, затверджували міжнар. угоди. Без дозволу в. с. король не мав права збирати податки. Згідно з конституцією "Nihil novi" (1505), без спільної згоди земських послів і сенаторів заборонялося приймати будь-які нові законодавчі акти, що ущемляли шляхетські права, зрівнювалася роль у сеймі земських послів і сенаторів. За королем залишалося право бути самостійним законодавцем стосовно, зокрема, мешканців королів. міст, селян із королівщин, євреїв, гірничої справи. Подальша кристалізація політ., орг., а також правових засад в. с. пов'язана з прийняттям ГЕНРИКОВІ СТАТТІ 1573, за якими визначалися фундаментальні засади політ. устрою Речі Посполитої: король визнавав вільну елекцію (вибір короля), зрікався спадковості титулу, зобов'язувався залагоджувати справи війни і миру з урахуванням думки сенату, утримувати КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО, не скликати Посполите рушення без згоди сейму, збирати в. с. раз на два роки. Такі сейми називалися звичайними і тривали не більше 6 тижнів. У разі потреби збиралися надзвичайні в. с., тривалість яких не перевищувала 2–3 тижні (для продовження роботи сейму після закінчення визначеного терміну потрібна була згода всіх послів). Після Люблінської унії спільні польс.-литов. в. с. збиралися у Варшаві, а з 1673 кожен третій з них – у Гродно (нині Білорусь). Коронаційні сейми відбувалися у Кракові.

Важливою політ.-правовою основою діяльності в. с. служили пакти-конвенти (pacta conventa). Вони були прийняті одночасно з генриковими статтями і становили собою публічно-правову угоду між шляхтою та новообраним королем. Згідно з ними, канд. на корону перед вступом на трон давав конкретні зобов'язання щодо проведення закордонної політики, певних фінансових питань тощо (1632 генрикові статті були об'єднані в один правовий акт з пактами-конвентами). Від 1578 в. с. став розглядати питання щодо Нобілітація, також брав участь у визначенні курсу закордонної політики, здійснював контроль над урядом, а через сенаторів-резидентів – і над діяльністю короля.

Політ. роль і законодавчі функції в. с. зазнавали змін на період "безвладдя", коли влада переходила до т. зв. каптурової конфедерації шляхти (див. КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ), а фактичним главою д-ви ставав примас (гнєзненський архієпископ). Обов'язком останнього ставала організація елекції. Першим її етапом була конвокація, тобто скликання послів від воєводств, які утворювали каптур – ген. конфедерацію, що охоплювала шляхту в цілому, з метою організації влади (апеляційний суд ген. конфедерації мав статус найвищого), а також реалізації певних домагань МАГНАТИ і шляхти. Другим орг. етапом був елекційний сейм, що відбувався неподалік Варшави. Він розглядав кандидатури на корону й укладав пакти-конвенти. На цей сейм прибували шляхетський загал і представники привілейованих міст. Вибір короля ґрунтувався на засаді одностайної згоди виборців і відбувався шляхом елекції viritim (уся шляхта мала право брати участь у виборах короля безпосередньо). Завершенням елекції був коронаційний сейм, на якому король видавав заг. підтвердження станових прав і складав коронаційну присягу, а також затверджувалися законодавчі акти, прийняті під час "безвладдя".

Прийняття ухвалених в. с. норм-конституцій базувалося на засаді одностайної згоди. Причому посли від шляхетських сеймиків зобов'язані були суворо дотримуватися наданих їм інструкцій. Оскільки регіональна шляхта часто керувалася насамперед місц. інтересами, то в інструкціях послам наказувалося схвалювати рішення в. с. лише після того, як на ньому будуть задоволені вимоги сеймика. Необхідність для депутатів дотримуватися подібних інструкцій, а також засада одностайності під час прийняття ухвал і чинність права ""ЛІБЕРУМ ВЕТО"" (liberum veto) давали змогу впливовим магнатам у разі загрози їхнім інтересам використовувати названі правові процедури як інструмент для блокування роботи в. с. Внаслідок цього протягом 2-ї пол. 16–18 ст. майже третина в. с. завершилася безрезультатно або була зірвана. Криза шляхетського парламентаризму стала незворотною внаслідок поділів Польщі 1772, 1793, 1795, коли в. с. занепав як центр. інститут політ. системи шляхетської Речі Посполитої.

У роботі в. с. брали активну участь депутати від шляхетських сеймиків укр. земель, що сприяло закоріненню в політ. свідомості укр. шляхтичів уявлення про Річ Посполиту як спільну політ. батьківщину шляхти незалежно від її регіональної й нац. належності. На цих сеймах депутати від укр. сеймиків порушували правові, оборонні, реліг. та ін. питання, у вирішенні яких був зацікавлений загал місц. шляхти. Протягом 1-ї пол. 17 ст. перед в. с. висували свої станові й надстанові політ. вимоги також запороз. козаки.

дата публікації: 2003 р.

Література:
  1. Жукович П. Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией от 1609 г., вып. 1–6. СПб., 1901–12
  2. Częśil Ј. Sejm warszawski 1649–50 r. Wrocław, 1977
  3. Ochmann S. Sejmy z lat 1661–1662. Wrocław, 1977
  4. Uruszczak W. Sejm walny koronny w latach 1506–1540. Wrocław, 1981
  5. Historia Sejmu polskiego, t. 1. Warszawa, 1983
  6. Dzięgielewski J. Izba poselska w systemie władzy Rzeczypospolitej w czasach Władysława IV. Warszawa, 1992
  7. Opaliński E. Kultura polityczna szlachty polskiej w latach 1587–1652. System parlamentarny a społeczeństwo obywatelskie. Warszawa, 1995
  8. Bardach J. et al. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996.

Посилання:
  • ГЕНРИКОВІ СТАТТІ 1573, ГЕНРІХОВІ АРТИКУЛИ
  • КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ
  • КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
  • КОРОЛІВЩИНИ
  • КОРОНА, КРОНА
  • КВАРЦЯНЕ ВІЙСЬКО
  • ЛІБЕРУМ ВЕТО
  • ЛЬВІВ
  • ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569
  • МАГНАТИ
  • НОБІЛІТАЦІЯ
  • ПАКТИ КОНВЕНТИ
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • СЕНАТ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ
  • ШЛЯХТА, ШЛЯХЕТСТВО
  • ВАРШАВА
  • ВЕЛИКЕ КНЯЗІВСТВО ЛИТОВСЬКЕ
  • ВІЛЬНЮС

  • Пов'язані терміни:
  • АДМІНІСТРАТИВНИЙ УСТРІЙ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО
  • АВГУСТ ІІ
  • АВГУСТ ІІІ
  • БРАЦЛАВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЧАПЛИЧІ, РІД
  • ЧАЦЬКИЙ ТАДЕУШ
  • ЧЕРНІГІВСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ЧЕТВЕРТИНСЬКІ
  • ЧОПОВЕ
  • ДРЕВИНСЬКИЙ ЛАВРЕНТІЙ
  • ЕКЗЕКУЦІЙНИЙ РУХ
  • ЄРЛИЧ ЯКИМ
  • ФРЕДРО АНДЖЕЙ-МАКСИМІЛІАН
  • ГЕНРИКОВІ СТАТТІ 1573, ГЕНРІХОВІ АРТИКУЛИ
  • ГЕТЬМАН ПОЛЬНИЙ КОРОННИЙ
  • ГЕТЬМАН ВЕЛИКИЙ КОРОННИЙ
  • ГОЛОВНИЙ ЛИТОВСЬКИЙ ТРИБУНАЛ
  • ІНТЕРРЕКС
  • ІЗЯСЛАВ
  • КАЛИНОВСЬКИЙ АДАМ
  • КАЛИНОВСЬКИЙ ВАЛЕНТИЙ-ОЛЕКСАНДР
  • ХАЛЕЦЬКІ, БОЯРСЬКИЙ РІД
  • ХОДИКИ
  • ХОЛМСЬКА ЗЕМЛЯ
  • КІШКА САМІЙЛО
  • КНЯЖАТА
  • КНИГОЗБІРНІ ВИКЛАДАЧІВ ТА ВИПУСКНИКІВ КИЇВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
  • КОДИФІКАЦІЙНІ РОБОТИ В УКРАЇНІ 18–19 СТ.
  • КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ
  • КОНСТИТУЦІЇ СЕЙМОВІ
  • КОРОЛІВЩИНИ
  • КОЗАЦЬКА СТАРШИНА
  • КРАКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • КУПЕЦТВО
  • КУРБСЬКИЙ АНДРІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • КУРЯЧА ВІЙНА 1537
  • КИЇВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1629
  • ЛАППО ІВАН ІВАНОВИЧ
  • ЛІБЕРУМ ВЕТО
  • ЛИТОВСЬКА МЕТРИКА
  • ЛУЦЬКИЙ ТРИБУНАЛ 1578-1589
  • ЛЬВІВСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНО-УНІЙНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1629
  • ЛЮБЕНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569
  • ЛЮБОМЛЬ
  • ЛЮСТРАЦІЯ
  • МАКОВЕЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ
  • МАЛИНСЬКИЙ (ЄЛО-МАЛИНСЬКИЙ) ДАНИЛО МАТВІЙОВИЧ
  • МАМОНИЧІ, КУЗЬМА І ЛУКАШ
  • МАЗАРАКІ
  • МІХАЛОВСЬКИЙ ЯКУБ
  • МІЩАНИ
  • МОГИЛА (МОГИЛЕНКО, МИГУЛА) АНДРІЙ
  • МОНАРХІЯ
  • МОЩЕНСЬКИЙ АДАМ
  • МОЩЕНИЦЬКІ
  • МОЗИРЯ
  • МИКОЛАЇВ
  • МИТНА СИСТЕМА
  • МИТНИЙ ТАРИФ
  • МИТО ГОЛОВНЕ
  • НАРВСЬКИЙ ДОГОВІР 1704
  • НЕМИРИЧ ЮРІЙ
  • НЕМИРИЧІ
  • НЕСТЕРЕНКО МАКСИМ
  • НОБІЛІТАЦІЯ
  • НОСАЧ ТИМІШ
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ОЛІЗАРИ, ОЛІЗАРИ-ВОЛЧКОВИЧІ
  • ОПРИШКИ
  • ОРДИНАЦІЇ
  • ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО 1638
  • ОРЕНДАРЕНКО ТИМОФІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ОССОЛІНСЬКИЙ ЄЖИ
  • ОСТРОЗЬКА ОРДИНАЦІЯ
  • ОСТРОЗЬКА УГОДА 1670
  • ПАКТИ ТА КОНСТИТУЦІЇ ЗАКОНІВ І ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО 1710
  • ПАКТИ КОНВЕНТИ
  • ПАЛІЙ (ГУРКО) СЕМЕН ПИЛИПОВИЧ
  • ПАТРИЦІАТ
  • ПЕЛГЖИМОВСЬКИЙ ЕЛІАШ
  • ПЕРЕСТОРОГА
  • ПЕТРАНОВСЬКИЙ ЯРЕМА
  • ПІДКОВА ІВАН
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПОДІЛЬСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • ПОДІЛИ ПОЛЬЩІ 1772, 1793, 1795
  • ПОЛКОВНИК КОЗАЦЬКИЙ
  • ПОЛЬЩА, РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА
  • ПОЛЬСЬКО-РОСІЙСЬКА ВІЙНА 1632–1634
  • ПОЛЬСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1617–1618
  • ПОСПОЛИТЕ РУШЕННЯ
  • ПОТОЦЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ФЕЛІКС, СТАНІСЛАВ-ЩЕНСНИ
  • ПОТОЦЬКИЙ ПАВЛО
  • ПУНКТИ ДЛЯ ЗАСПОКОЄННЯ РУСЬКОГО НАРОДУ
  • ПУЗИНИ
  • РАДЗИВІЛЛ КРИШТОФ, КРИШТОФ РАДЗИВІЛЛ ПЕРУН
  • РЕФОРМАЦІЯ
  • РЕФОРМАТСЬКІ ЦЕРКВИ
  • РІЧ ПОСПОЛИТА
  • РОКОШ
  • РОТУНДУС АВГУСТИН
  • РУДОМИЧ ВАСИЛЬ
  • РУСЬКА МЕТРИКА, ВОЛИНСЬКА МЕТРИКА
  • РУСЬКЕ ВОЄВОДСТВО
  • РУЖИНСЬКІ
  • СЕЙМИКИ
  • СЕЙМ
  • СЕНАТ У РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • СЕРЕБЩИНА
  • ШЛЯХЕТСЬКІ ПРАВА МІСТ
  • ШЛЯХЕТСЬКІ СЕЙМИКИ
  • СІВЕРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
  • СОЛІКОВСЬКИЙ ЯН-ДИМІТР
  • СОЦИНІАНСТВО, АНТИТРИНІТАРИЗМ
  • СТАРОСТИНСЬКІ МАЄТНОСТІ
  • ТАТАРИ СЛУЖИВІ
  • ТЕТЕРЯ ПАВЛО ІВАНОВИЧ
  • ТРАХТЕМИРІВ, СЕЛО
  • ТРАХТЕМИРІВСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ЦИЦЮРА ТИМОФІЙ
  • УМАНЬ, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • УНІЙНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР 1629
  • УРЯДИ ЗЕМСЬКІ 15–18 СТОЛІТЬ У КОРОЛІВСТВІ ПОЛЬСЬКОМУ І РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ
  • УРЯДНИКИ КОРОНИ ПОЛЬСЬКОЇ, ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА ЛИТОВСЬКОГО ТА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
  • ВАРШАВА
  • ВИПИСНІ КОЗАКИ, ВИПИЩИКИ
  • ЯБЛОНОВСЬКІ
  • ЯБЛОНОВСЬКИЙ СТАНІСЛАВ-ЯН
  • ЯН ІІІ СОБЄСЬКИЙ
  • ЯН-ОЛЬБРАХТ
  • ЗАГАЛЬНИЙ ЗЕМСЬКИЙ ПРИВІЛЕЙ 1447
  • ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА
  • ЗАСЛАВСЬКИЙ ВЛАДИСЛАВ–ДОМІНІК
  • ЖУКОВИЧ ПЛАТОН МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЗОЛОТА ГРАМОТА КАТЕРИНИ II


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)