Бібліографічне посилання: Дзюба О.М.
БУЖИНСЬКИЙ Гавриїл [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Buzhynskyj_H (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
БУЖИНСЬКИЙ ГАВРИЇЛ
БУЖИНСЬКИЙ чернече ім'я Гавриїл (1680– 14.04.1731) – церк. і культ. діяч. Н. в Слобідській Україні. Освіту здобув у Київ. акад. (див. Києво-Могилянська академія). 1706 викликаний Петром I до Москви для здійснення культ.-освіт. реформ. У верес. 1707 прийняв чернецтво. 1709 став префектом і проф. філософії й богослов'я Московської слов'яно-греко-латинської академії. 1719–21 – ієромонах петровського флоту. Після створення Синоду – його радник і протектор усіх шкіл і друкарень у Росії. Архімандрит Іпатіївського (1721) і Троїце-Сергієвого (1722– 26) монастирів. Від 1726 – єпископ Рязанський і Муромський. Сподвижник С.Яворського і Ф.Прокоповича. Займався організацією шкільної освіти, книгодрукуванням, перекладами, які відкривали для рос. читача антич. літ., тв. європ. істориків, правників, економістів. Один із представників ранньої просвітництва доби, яке культивувало ідею удосконалення сусп-ва шляхом поширення освіти, знань, реліг. толерантності. Перекладав з лат. мови: "Введение в историю европейскую Самуила Пуффендорфа" (М., 1718), "Феатрон, или Позор исторический В.Стратемана" (М., 1724), "Самуил Пуффендорф об обязанностях человека и гражданина" (СПб., 1726), брав участь у перекладі кн. "Аполлодора грамматика афинейского библиотеки или о богах" (М., 1725). Автор передмов до праць С.Пуффендорфа і В.Стратемана, укладач зб. "Юности честное зерцало". Після смерті Петра I звинувачений в єресі, й Таємна канцелярія розпочала проти нього слідство. Його пер. були заборонені й вилучені з книгозбірень. Найбільше примірників книг Б. знаходилося в Лівобережній Україні. Відомий як проповідник, панегірист реформ Петра I. Мав велику власну б-ку, переважно лат. та польс. мовами, з богослов'я, філософії, антич. літ. Б-ка перейшла до Моск. слов'яно-греко-лат. академії. |