Бібліографічне посилання: Вирський Д.С.
БУГОГАРДІВСЬКА ПАЛАНКА [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Bugogardivska_palanka (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
БУГОГАРДІВСЬКА ПАЛАНКА
БУГОГАРДІВСЬКА ПАЛАНКА – адм.-тер. одиниця Вольностей Війська Запорозького низового часів Нової Січі (1734–75). Пл. Б.п. дорівнювала 20 984 км², займала степову смугу між лівим берегом Пд. Бугу на зх. і правим берегом Інгульця (прит. Дніпра) на сх. та Дніпром на пд. і Новою Сербією на пн. (нині це переважно тер. Миколаїв. обл.). По тер. Б.п. протікали прит. Пд. Бугу: Інгул, Мертві Води (нині – Мертвовід), Синюха. В її межах було локалізовано 373 зимівники. Крім того, тут існували села: Соколи (нині м. Вознесенськ), Вербове, Балацьке (нині в складі с. Христофорівка Баштанського р-ну), Мигія (нині село Первомайського р-ну), Корабельне (нині село Арбузинського р-ну), Громоклія та ін. Центром паланки був Гард (нині с. Богданівка Доманівського р-ну), де знаходилися кращі рибні заводи запорожців. У Гарді перебувала паланкова старшина та гарнізон прикордонної сторожі. Від ін. паланок Б.п. відрізнялася: а) своєю госп. діяльністю – значним розвитком рибальства та мисливства; лисичники (здобувачі хутра) становили специфічний прошарок нас. паланки, вони мали свій курінний лад, окремого виборного отамана; б) своїм геогр. положенням: висунута найближче до турец. кордону й малозаселена, вона була поза увагою імперських колонізаційно-анексійних проектів; в) тим, що зберігала у своєму устрої чимало архаїчних рис. Б.п. активно підтримувала гайдамацький рух. |