Бібліографічне посилання: Бажан О.Г.
БОБРИНЕЦЬ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Bobrynets_smt (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
БОБРИНЕЦЬ
БОБРИНЕЦЬ – місто Кіровогр. обл., райцентр. Залізнична ст. Нас. 12,8 тис. осіб. Вперше згадується під 1767 у зв'язку з повідомленням запороз. полк. А.Кийнаша, що поблизу р. Сугоклія (прит. Інгулу, бас. Пд. Бугу) з'явилося поселення Малий Бобринець. 1829–65 Б. – повітове місто Херсон. губ. З розвитком капіталіст. відносин у серед. 19 ст. в Б. почали активно розвиватися візництво, ковальство, взуттєва, швейна галузі пром-сті. Наприкінці 19 ст. в місті діяло 118 пром. і торг. підпр-в. Поступово Б. перетворюється на один із значних ринків найму с.-г. робітників. З 2-ї пол. 19 ст. культ. життя Б. було тісно пов'язане з діяльністю родоначальників укр. театру М.Кропивницького та І.Карпенка-Карого, які в 1860-х рр. створили тут аматорський театральний гурток. Від 1923 Б. – райцентр Єлизаветградської округи, 1932–39 у складі Одес. обл., з 1939 – Кі- ровогр. обл. Від черв. 1930 Б. с-ще міськ. типу, а з жовт. 1938 – місто. В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 під час гітлерівської окупації від 6 серп. 1941 по 16 берез. 1944 на тер. Бобринецького р-ну діяла підпільно-диверсійна група на чолі з В.Репешко. 1959 відкрито музей М.Кропивницького та братів Тобілевичів, а в листоп. 1972 у Б. споруджено пам'ятник М.Кропивницькому. Уродженці Б.: Л.Корнієць – голова Раднаркому УРСР (1939– 44), П.Шумилов (1901–42) – тричі лауреат Держ. премії СРСР, д-р тех. наук. |