Бібліографічне посилання: Галайчак Т.Ю.
БАРВІНСЬКИЙ Василь Олександрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Barvinskyj_V_O (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
БАРВІНСЬКИЙ ВАСИЛЬ ОЛЕКСАНДРОВИЧ
|
БАРВІНСЬКИЙ Василь Олександрович (20.02.1888–09.06.1963) – укр. композитор, піаніст, музикознавець, педагог, громад. діяч. Д-р мистецтвознавства (1940). Почесний д-р Українського вільного університету в Празі (1938). Н. в м. Тернопіль. Закінчив муз. шк. К.Микулі у Львові (1905). Навч. по класу фортепіано у Львів. консерваторії (у чеського педагога В.Курца, 1905–06) і одночасно на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. 1907 продовжив муз. освіту в Карловому ун-ті (Прага, у проф. В.Новака). 1915–39 дир. і проф. Вищого муз. ін-ту ім. М.Лисенка у Львові; 1939–41 та 1944–48 – дир. Львів. консерваторії. Перші авторські концерти Б. відбулися 1913 у Празі, 1914 – у Львові. 1928 відвідав Рад. Україну, дав кілька авторських концертів у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі. 1934 – один з організаторів і членів правління, 1936–39 – голова Спілки укр. професійних музикантів, чл. муз. т-ва ім. М.Лисенка. 1939 – депутат Народних зборів Західної України, згодом – депутат Львів. обласної ради депутатів трудящих. 1944–48 – голова Львів. від-ня і чл. правління Спілки композиторів України. Внаслідок наклепу 29 січ. 1948 арештований, заочно засуджений і висланий разом із дружиною на десять років до мордовських таборів (нині тер. РФ). Повернувся 1958 із заслання у Львів, де й помер. 1964 реабілітований. Осн. твори: кантати "Заповіт" (на слова Т. Шевченка, 1917), "Наша пісня, наша туга", "Пісня про Вітчизну" (на слова М.Рильського, 1940); для симфонічного оркестру – "Українська рапсодія" (1911), увертюра-поема (1930); камерно-інструментальні твори: секстет, квінтет, два квартети, тріо; тв. для фортепіано, скрипки, віолончелі, цикли п'єс "Вісім прелюдій" (1908), "Пісня. Серенада. Iмпровізація" (1911), "Любов" (1913– 15); шість мініатюр на укр. теми (1920); 20 дитячих п'єс на теми укр. нар. пісень (у т.ч. цикл з 10 п'єс "Наше сонечко", 1935); хорові твори, солоспіви для голосу в супроводі оркестру, обробки укр. нар. пісень. Б. – автор окремих статей з історії укр. музики, про Бела Бартока, М. Лисенка, В. Косенка, С. Людкевича. |