ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СЛОВЕНИ, СЛОВЕНЕ, СЛОВЕНИ ІЛЬМЕНСЬКІ

  Бібліографічне посилання: Синиця Є.В. СЛОВЕНИ, словене, словени ільменські [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=sloveny (останній перегляд: 28.03.2024)
СЛОВЕНИ, СЛОВЕНЕ, СЛОВЕНИ ІЛЬМЕНСЬКІ

СЛОВЕНИ, словене, словени ільменські — один із східнослов’ян. племінних союзів (див. Плем’я літописне) на пн. околиці слов’ян. ареалу початку раннього середньовіччя. Зона розселення С. — навколо оз. Ільмень, у басейнах річок Волхов, Ловать, Мста та верхньої течії Мологи (притока Волги; сучасні Новгородська, північ Тверської, південь Ленінградської та схід Псковської областей РФ). За твердженням літописця, С., на відміну від ін. слов’ян. племен, "прозвашася своим именем". Такий консерватизм у самоназві виглядає цілком логічно, адже С. проживали в оточенні іншоетнічного фінcького населення й протиставляли себе насамперед йому, а не ін. слов’ян. племенам.

Мовознавці звертають увагу на доволі тісний зв’язок давньоновгород. діалекту з мовами зх. слов’ян, що дає підстави піднімати питання про участь населення Центр. Європи (насамперед — теренів сучасної Польщі) в колонізації регіону. Щоправда, в археол. матеріалах ця участь практично не відбита. Натомість відомості археології дають підстави твердити, що слов’яни, які проживали на початку середньовіччя у верхів’ях Дніпра та південніших районах Середнього Подніпров’я, кількома хвилями проникали в Поільмення, засвоюючи насамперед території вздовж річкових трас, що з’єднували басейн Дніпра з басейном Ільменя—Волхова. Цей процес розпочався не пізніше 6 ст., але достеменним археол. еквівалентом С. вважають к-ру сопок 8—10 ст. (названа за специфічним різновидом поховальних споруд — високими конічними насипами (сопками), що містять поховання за обрядом кремації).

Згідно з "Повістю временних літ" у серед. 9 ст. С. платили данину варягам-скандинавам. Саме С. (разом зі своїми слов’ян. і фінськими сусідами) виступили ініціаторами "призвання варягів", унаслідок чого постала династія Рюриковичів. С. брали участь у поході кн. Олега на Київ 882, а згодом — у походах київ. князів Олега (907) та Ігоря (944) на Константинополь. Наприкінці 10 — на поч. 11 ст. С. виступали на підтримку претендентів на київ. стіл (Володимира Святославича 980 та Ярослава Мудрого 1018; обидва напередодні опанування великокнязівського столу були новгород. князями). Фігурують С. в літописі і як одні з учасників загальнорус. заходів, спрямованих проти печенігів: 988 київ. кн. Володимир Святославич рекрутував "кращих мужів" для заселення прикордоння зі Степом, а 1036 С. брали участь у знятті київ. кн. Ярославом Мудрим печенізької облоги Києва (звістка про напад кочовиків застала князя в Новгороді Великому). Саме в оповіді про ці події С. згадуються в літописі востаннє. Племінна територія С. стала ядром Новгород. землі.


Посилання:
  • ДАНИНА
  • ІГОР ОЛЬГОВИЧ, ІГОР-ГЕОРГІЙ ОЛЬГОВИЧ
  • КОНСТАНТИНОПОЛЬ
  • КИЇВ
  • НОВГОРОД ВЕЛИКИЙ
  • ОЛЕГ
  • ПЕЧЕНІГИ
  • ПЛЕМ'Я ЛІТОПИСНЕ
  • ПОВІСТЬ ВРЕМЕННИХ ЛІТ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ЯРОСЛАВ МУДРИЙ, ЯРОСЛАВ-ГЕОРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

  • Пов'язані терміни:
  • РОСІЯНИ В УКРАЇНІ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)