Бібліографічне посилання: Бажан О.Г.
ШІСТДЕСЯТНИЦТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=shistdesjatnytstvo (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ШІСТДЕСЯТНИЦТВО
ШІСТДЕСЯТНИЦТВО — літературно-мистецька та суспільно-політ. течія серед укр. інтелектуальної еліти наприкінці 1950-х — на поч. 1970-х рр. Передумовою виникнення Ш. та шістдесятників були політ. новозміни, які мали місце в період десталінізації та супроводжувалися викриттям і засудженням масових репресій, демократизацією суспільно-політ. і культ. життя в Україні. Внаслідок відносної лібералізації рад. сусп-ва, знайомства із сучасними напрямами в зх. мист-ві, літ. спадщиною представників "Розстріляного відродження" частина молодих митців та літераторів поступово у своїй творчості відійшли від усталеної системи художньо-естетичних координат соцреалізму. В основі світоглядних засад покоління шістдесятників, яке складалося з окремих індивідуальностей, лежали визнання свободи в усіх її проявах, ідеї гуманізму та антропоцентризму. Початковий період Ш. (кінець 1950-х — поч. 1960-х рр.) характеризувався пошуками "правди і чесної позиції", "власної індивідуальності", нових форм творчості, переглядом морально-етичних цінностей у житті та літературі. Символом творчої розкутості, духовного демократизму, етичного максималізму, нонконформізму, пориванням до експерименту на поч. 1960-х рр. був позначений доробок поетів і письменників М.Вінграновського, Є.Гуцала, І.Драча, В.Дрозда, В.Коротича, Л.Костенко, Б.Олійника, Д.Павличка, В.Симоненка, В.Стуса, Г.Тютюнника, В.Шевчука; літ. критиків І.Дзюби, І.Світличного, Є.Сверстюка; художників та графіків А.Горської, П.Заливахи, В.Зарецького, В.Кушніра, І.Марчука, Г.Севрук, Л.Семикіної, Г.Якутовича, композиторів Л.Грабовського, Л.Дичко, В.Сильвестрова, М.Скорика; кінорежисерів, акторів та театральних діячів Ю.Іллєнка, І.Миколайчука, Л.Осики, Л.Танюка, С.Параджанова, публіцистів В.Марченка, В.Мороза, В.Чорновола та ін. Ш. як соціокульт. феномен в укр. літературно-мистецькому просторі не мало чіткої орг. структури й не обмежувалося рамками літ. процесу. У серед. 1960-х — 1970-х рр. шістдесятники являли собою внутр. моральну опозицію до рад. тоталітарного режиму. Прагнення покоління молодих митців позбутися тоталітарного диктату в творчому процесі згодом переросло в нерегламентовані культурно-просвітницькі акції (неформальні літ. читання, художні виставки, вечори пам’яті репресованих митців, заходи зі збереження істор. спадщини, складання петицій на захист укр. мови та ін.), в появу позаофіц. об’єднань, таких як Клуби творчої молоді (див. Клуби творчої молоді в УРСР у 1960-х рр.). Творчість шістдесятників викликала численні обговорення на сторінках укр. рад. преси та внутр. літературно-мистецькі дискусії в середовищі творчих спілок. Висловлюючи підтримку творчій молоді у "змістовності та сміливості суджень", експериментальних пошуках, представники літературно-мистецького істеблішменту Спілки письменників, Спілки художників, Спілки композиторів піддавали м’якій та обережній критиці нову генерацію за аполітичність, захоплення модерністськими теоріями, орієнтацію на мистецький спадок зх. к-ри. Рознос М.Хрущовим худож. виставки в Манежі 2 грудня 1962, тональність зустрічей кер-ва КПРС із творчою інтелігенцією 17 грудня 1962 та 2—8 березня 1963 в Москві стали сигналом для розгортання широкомасштабної боротьби з формалізмом і "псевдоноваторством" у літературно-мистецьких колах в Україні. На зміну суто професійним літературно-мистецтвознавчим дискусіям із приводу нонконформістських пошуків молодої генерації митців, які викликали неабиякий резонанс в укр. інтелектуальному просторі, прийшла персоніфікована "принципова партійна критика та ідейно-виховна робота низинних парторганізацій". Респ. нарада з творчою інтелігенцією 8—9 квітня 1963 за участі секретаря ЦК КПУ А.Скаби, постанови ЦК КПУ "Про роботу творчих спілок по вихованню молодих літераторів і митців" (грудень 1971), "Про літературно-художню критику" (21 січня 1972), "Про роботу з творчою молоддю" (21 жовтня 1976) були просякнуті негативною характеристикою інакодумства в мист-ві й літературі та мали на меті "оздоровити атмосферу" у творчих спілках. Масований ідеологічний тиск владних структур, політ. репресії 1965—72 змусили частину шістдесятників вдатися до "внутрішньої еміграції" (Л.Костенко, В.Шевчук) або підпорядкуватися наявним "правилам гри" в рад. соціумі (В.Коротич, Д.Павличко, І.Драч, Б.Олійник), інші обрали шлях відкритого протистояння тоталітарному режимові (І.Калинець, Є.Сверстюк, І.Світличний, В.Стус, В.Чорновіл). |
дата публікації: 2013 р.
Література: - Кошелівець І. Сучасна література в УРСР. Мюнхен, 1964
- Сверстюк Є. Шістдесятники і Захід. В кн.: Сверстюк Є. Блудні сини України. К., 1993
- Зарецький О. Українські шістдесятники і хрущовська відлига в етнокультурному просторі СРСР. «Сучасність», 1995, № 4
- Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—1980-х років. К., 1995
- Бажан О. Роль національно-культурних осередків шістдесятників у збереженні історичної та культурної спадщини українського народу в 60-х роках XX ст. «Краєзнавство», 1999, № 1—4
- Зборовська Н. Шістдесятники. «Слово і час», 1999, № 1
- Зінькевич О. Невідомі шістдесяті. «Сучасність», 1999, № 4
- Коцюбинська М. Епістолярна панорама шістдесятих. «Київська старовина», 2000, № 2—3
- Медвідь Л. Шістдесятництво: філософія та естетика опору. «Молода нація» (К.), 2000, № 3
- Пахльовська О. Українські шістдесятники: філософія бунту. «Сучасність», 2000, № 4
- Корогодський Р. Шістдесятники поза пафосом. «Українська мова і література», 2003, № 39—40, ч. 2
- Заплотинська О. Формалізм чи новаторство : Інтелектуальний нонконформізм в офіційному дискурсі 1960—1970-х рр. в Україні. «УІЖ», 2006, № 1
- Тарнашинська Л. Українське шістдесятництво: профілі на тлі покоління. К., 2010
|