Бібліографічне посилання: Онопрієнко В.І. ЯЦКІВ Ярослав Степанович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=jatskiv_jaroslav_stepanovych (останній перегляд: 22.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЯЦКІВ Ярослав Степанович (н. 25.10.1940) — учений у галузі астрономії, косміч. геодинаміки та косміч. досліджень. Д-р фізико-мат. н. (1976). Дійсний член АН УРСР (1985; із 1991 — АН України, із 1994 — Національна академія наук України), член Президії НАН України (із 1998). Іноз. член Польс. АН, академік Міжнар. академії астронавтики. Засл. діяч н. і т. УРСР (1988). Н. в с. Данильче (нині село Рогатинського р-ну Івано-Франк. обл.). Закінчив Львів. політех. ін-т (1960). 1960—62 працював астрономом-спостерігачем у Полтав. гравіметричній обсерваторії АН УРСР. Після закінчення аспірантури (1965) Гол. астрономічної обсерваторії АН УРСР працював у цій обсерваторії (із 1975 — її директор). Наук. праці присвячені вивченню особливостей обертання Землі, косміч. геодинаміці та фундаментальній астрометрії. У галузі обертання Землі вчений виконав великий цикл досліджень з вивчення так званих вільного та вимушеного рухів полюсів Землі, вперше визначив новий тип вільної добової нутації Землі. Був ініціатором і активним виконавцем наук. роботи з визначення координат полюсів Землі із 1890 до 1969 р. за даними астрономічних спостережень. Цей ряд координат полюса, відомий серед науковців світу як "київський ряд", набув широкого застосування в геодезії, геофізиці, геодинаміці. Завдяки його ініціативам як голови секції "Астрометрія" Астрономічної ради СРСР у 1970-х рр. на теренах СРСР, а також в Україні, почали розвиватися і впроваджуватися у практику нові тех. засоби спостереження, які визначають параметри обертання Землі (лазерна локація штучних супутників, радіоінтерферометрія з наддовгою базою, радіотех. спостереження навігаційних супутників — GPS- спостереження). Запропонував нові підходи до побудови глобальної земної та небесної систем координат. За його кер-вом та безпосередньою участю створено високоточні каталоги фундаментальних слабих зір та джерел косміч. радіовипромінювання. Брав активну участь у підготовці та виконанні косміч. програм "Вега", "СоПроГ", "Фобос", "Марс", а також в організації косміч. досліджень АН УРСР (1986—92). Координатор наук. косміч. досліджень України. Віце-президент Міжнар. астрономічної спілки (1982—86), президент Комісії 19 Міжнар. астрономічної спілки "Обертання Землі" (1982—86), співголова секції Міжнар. геодезичної асоціації, голова дирекції Міжнар. служби обертання Землі (1992—95), голова Держ. комісії єдиного часу і еталонних частот, член Ради з питань науково-тех. політики при Президентові України (1996), голова науково-видавничої ради НАН України, 1-й заст. міністра освіти і науки України (2000—01). За його сприяння започатковано й успішно завершено буд-во Високогірної спостережної бази Гол. астрономічної обсерваторії АН УРСР на піку Терскол (Кавказ). Нині ця найвища в Європі астрофізична обсерваторія, яка оснащена двометровим телескопом, входить до складу Міжнар. центру астрономічних і медико-екологічних досліджень. Ініціатор створення (1991) і незмінний президент Укр. астрономічної асоціації. Під його кер-вом в Україні створена мережа станцій астро-геодинамічних спостережень, яка є частиною світ. мережі. У Гол. астрономічній обсерваторії НАН України з 1990-х рр. діють міжнар. центри з опрацювання цих спостережень, отриманих новими тех. засобами. Гол. астрономічна обсерваторія АН УРСР / НАН України під його кер-вом здобула широке міжнар. визнання, стала однією з найбільших в Європі.

Автор низки монографій, численних науково-популярних праць. Засновник і гол. редактор час. "Кинематика и физика небесных тел" (із 1985), заст. гол. редактора час. "Космічна наука і технологія" (із 1995), заст. гол. редактора час. "Наука та інновації" (із 2005), засновник і гол. редактор науково-популярного час. "Світогляд" (із 2006). Активний громад. діяч, директор-організатор Ін-ту енциклопедичних досліджень НАН України (2005), співголова робочої групи з розроблення Концепції розвитку наук. сфери (2005), голова Експертної ради НАН України з питань науково-тех. експертизи інноваційних проектів технологічних парків (із 2006), представник України в адм. раді Укр. науково-тех. центру, голова піклувальної ради Стипендійної програми Фонду Віктора Пінчука "Завтра.UA". Член Конгресу укр. інтелігенції, Української всесвітньої координаційної ради, член Ради конкурентоспроможності України, президент Міжнародної асоціації україністів (із 2005).

Широкого визнання набула діяльність Я. як голови Укр. міжнар. к-ту з питань науки і к-ри при НАН України (із 1990), яка сприяє зміцненню міжнар. зв’язків учених України з колегами з ін. країн. Популярними стали засідання дискусійного клубу "Елітарна світлиця" під головуванням ученого, які з 1996 щомісячно проводить к-т у Будинку вчителя (Київ).

Лауреат Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1983), Держ. премії СРСР у галузі н. і т. (1986), Держ. премії України в галузі н. і т. (2003), респ. премії ім. М.Островського, премій ім. О.Гірника Фундації доктора Дем’янів (2005), ім. Є.Федорова НАН України, "За мир і свободу України".

Нагороджений орденами "За заслуги" 3-го і 2-го ст., рос. орденом "Дружба", пам’ятною медаллю ім. В.Струве.

За кер-во програмою наземних спостережень комети Галлея має почесну відзнаку Нац. управління з аеронавтики і дослідження косміч. простору (США), за дослідження зміни орієнтації земної осі в тілі Землі та просторі відзначений престижною міжнар. премією Євросоюзу ім. Рене Декарта (2003; єдиний в Україні лауреат цієї премії).

Одна з малих планет за номером 2728 має назву "Яцків".