ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЧИГИРИНСЬКІ ОБОРОНИ 1677 І 1678

  Бібліографічне посилання: Галушка А.А. ЧИГИРИНСЬКІ ОБОРОНИ 1677 і 1678 [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=chygyrynski_oborony (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЧИГИРИНСЬКІ ОБОРОНИ 1677 І 1678

ЧИГИРИНСЬКІ ОБОРОНИ 1677 і 1678 — кульмінаційний епізод російсько-турецької війни 1676—1681, коли війська Османської імперії двічі облягали м. Чигирин, важливий політ. і військово-стратегічний центр Правобережної України.

Чигиринська оборона 1677. На поч. 1677 султан Мегмет IV довідався, що його васал гетьман П.Дорошенко здався рос. війську, а Чигирин зайняв рос. гарнізон. Султан прийняв рішення захопити Чигирин і відновити свою владу над укр. землями вздовж правого берега Дніпра. Формально володарем васальної султанові Правобереж. України був поставлений Ю.Хмельницький.

Наприкінці червня 1677 осман. армія під командуванням Ібрагіма-паші, що налічувала до 60 тис. вояків, виступила від Дунаю на Чигирин. Османці мали, за різними даними, від 28 до 60 гармат, їх супроводжували 12— 19 тис. волохів, призначених переважно для ведення земляних робіт, та до 10 тис. татар Білгородської орди. З Ібрагімом-пашею був і Ю.Хмельницький із кількома сотнями козаків.

Чигирин мав 12-тис. гарнізон. Розташов. на узвишші Чигиринський замок (який захищали 5 тис. рос. стрільців і солдатів) утворював єдину систему з укріпленнями Нижнього міста (котре обороняли 7,5 тис. укр. козаків). На мурах міста було бл. 50 гармат.

Перші загони османців з’явилися під Чигирином 9 серпня (30 липня), а 11—13 (1—3) серпня підійшло все осман. військо. Ібрагім-паша надіслав до коменданта Чигирина ультиматум з вимогою здатися, але отримав відмову. 14 (4) серпня османці розпочали спорудження обложних укріплень. Вони зайняли старий міський вал і встановили на ньому свої батареї. Уже 16 (6) серпня осман. шанці опинилися на відстані всього 100 кроків від верхнього замку. Вилазки обложених 16 (6) і 17 (7) серпня завдали шкоди османцям, але після них останні посилили охорону своїх обложних робіт.

20 (10) серпня до Ібрагіма-паші приєдналися бл. 10 тис. татар на чолі із крим. ханом Селім-Ґереєм I. Османці вели сильний гарматний обстріл Чигирина та почали підводити під його стіни підкопи. Їм вдалося влаштувати кілька вибухів мін під стінами фортеці, але ці вибухи або не завдавали великої шкоди, або зруйновані укріплення швидко лагодилися обложеними, й осман. атаки не досягали успіху. Козаки і стрільці також продовжували робити вилазки проти осман. шанців.

На допомогу Чигирину йшло рос. військо воєводи боярина кн. Г.Ромодановського (32 тис., дві третини з яких були "полками нового строя", та 126 гармат) і укр. військо гетьмана І.Самойловича (бл. 25 тис.). І.Самойлович з’єднався з кн. Г.Ромодановським 20 (10) серпня, а 27 (17) серпня до Чигирина форсованим маршем було вислано полк сердюків (1 тис. козаків) і 800 рос. драгунів. Цей загін, переправив-шись на правий берег Дніпра, вночі пройшов через осман. лінію облоги і 30 (20) серпня вступив до Чигирина. Ібрагім-паша був змушений послати частину свого війська (татар на чолі із ханом Селім-Ґереєм I та частину осман. піхоти) до Дніпра, щоб перешкодити деблокаді Чигирина гол. силами кн. Г.Ромодановського й І.Самойловича.

4 вересня (25 серпня) українсько-рос. військо підійшло до Дніпра й вибило заслон татар з острова посеред річки. Звідти об’єднане військо в ніч з 5 на 6 вересня (26 на 27 серпня) переправилося на правий берег Дніпра поблизу Бужина (містечко на правому березі Дніпра; нині затоплене Кременчуцьким водосховищем). Ібрагім-паша змушений був посилити Селім-Ґерея I більшою частиною (до 50 тис. з кількома гарматами) своєї армії, знявши її з позицій навколо Чигирина.

7 вересня (28 серпня) в рішучому бою османці й татари були розбиті, втративши вбитими 4 тис. вояків та багато командирів. Українсько-рос. армія переслідувала ворога "протягом 5 верст". Повернувшись до Чигирина, Ібрагім-паша наказав посилити обстріл міста, і під цим прикриттям організував евакуацію табору й відступ в ніч на 8 вересня (29 серпня). 15 (5) вересня військо кн. Г.Ромодановського та І.Самойловича підійшло до Чигирина.

Втрати рос. й укр. війська та чигиринської залоги під час кампанії 1677 склали бл. 3,5 тис. вбитими, 6 тис. пораненими. Осман. втрати оцінюють як такі, що могли досягати 20 тис. вбитих, поранених і дезертирів. За невдачу під Чигирином султан Мегмет IV наказав ув’язнити Ібрагіма-пашу та скинув Селім-Ґерея I з ханського трону, замінивши його Мурад-Ґереєм.

Чигиринська оборона 1678. Мегмет IV не змирився з невдачею походу Ібрагіма-паші й вирішив послати на Чигирин ще більше військо. На чолі нового походу султан поставив свого візира Кара-Мустафу. Рос. царський уряд спробував домовитися із султаном про мир, але безуспішно. Поставлений перед перспективою нової та сильнішої осман. навали, царський уряд став уживати заходів, щоб зміцнити зруйнований першою облогою Чигирин, забезпечити його запасами та посилити його залогу, на чолі якої став воєвода окольничий І.Ржевський. Але відновлення чигиринських укріплень пішло повним ходом лише в червні 1678 під кер-вом заступника І.Ржевського інженера П.Гордона. Було проведено евакуацію більшості мирного населення Чигирина. Вдалося також повністю забезпечити місто необхідними припасами на час облоги. Артилерія фортеці налічувала тепер 86 гармат і мортир різного калібру (69 — у замку та 17 — у Нижньому місті). Залога Чигирина налічувала на серпень 13,5 тис., але в ході облоги в серпні зросла до 30 тис. осіб.

На здобуття фортеці Кара-Мустафа вирушив із військом, що налічувало, за різними даними, 90—120 тис. вояків та від 117 до 175 гармат (у т. ч. 25 великих облогових гармат). Під Чигирин це військо прибуло 19 (9) липня 1678. 20 (10) липня коменданту Чигирина була вручена вимога капітулювати, і після відмови одразу почалися обстріл міста, копання шанців та безперервні атаки. Того ж дня в Чигирин прибула підмога із 2200 осіб з 10-тис. загону рос. генерал-майора Г.Косагова в укріпленому таборі за 3 милі від Чигирина. Оскільки брід через ріку Тясмин (прит. Дніпра) було залишено залогою і Г.Косаговим без охорони, на пн. берег Тясмину перейшли 10 тис. татар, утруднивши допомогу Чигирину з боку українсько-рос. війська на чолі із кн. Г.Ромодановським та І.Самойловичем.

Перед початком бойових дій 1678 кн. Г.Ромодановський мав бл. 50 тис. війська, І.Самойлович — до 30 тис. козаків. Царський уряд наказав кн. Г.Ромодановському дочекатися підходу загону кн. Каспулата Черкаського з кабардинцями й калмиками, перш ніж давати бій осн. силам турец. армії. 16 (6) липня з’єднане військо кн. Г.Ромодановського та І.Самойловича підійшло до Бужина й почало переправлятися на правий берег. Переправа ще не закінчилася, коли до Чигирина підійшла армія Кара-Мустафи.

20 (10) липня татари, які перейшли на пн. берег Тясмину, атакували частину рос. війська, однак атаки були відбиті; невдачею скінчилася і спроба атаки 21 (11) липня. Все військо кн. Г.Ромодановського й І.Самойловича переправилося через Дніпро 22 (12) липня. 23 (13) липня його атакувала татар. орда на чолі з ханом Мурад-Ґереєм та 20-тис. осман. корпус, але без артилерії. Сильний натиск османців спричинив замішання серед рос. піхоти, проте осман. атака була зупинена вмілими діями рос. гармашів, і в результаті контратаки османці й татари відступили. 25 (15) липня українсько-рос. армія знову успішно атакувала османців і татар, але по тому кн. Г.Ромодановський витратив більше 2 тижнів, очікуючи кн. К.Черкаського. 7 (чи 8) серпня (28 (чи 29) липня) прибув 4-тис. загін кн. К.Черкаського, набагато менший від сподіваного. Після цього кн. Г.Ромодановський виступив до Чигирина. Тим часом османці змогли укріпити висоти на підступах до Тясмину. Пасивність кн. Г.Ромодановського під Чигирином іноді пояснюють можливим шантажем з боку османців долею його сина, який був у татар. полоні.

10 серпня (31 липня) відбулася сутичка передових загонів ворогуючих армій на рубежі Тясмину. Українсько-рос. військо не змогло натиском прорвати осман. оборону. В ході важких і запеклих боїв 11—13 (1—3) серпня армія кн. Г.Ромодановського й І.Самойловича оволоділа Стрельниковою горою, відкинула осман. армію за Тясмин, захопила 30 осман. гармат та встановила зв’язок з обложеною залогою Чигирина. 13 (3) серпня комендант І.Ржевський був убитий осман. гранатою, і залогу очолив його заступник П.Гордон. Князь Г.Ромодановський та І.Самойлович змогли замінити виснажену залогу свіжими військами. Нова залога була незвична до умов постійних обстрілів і штурмів, тому повна заміна залоги, можливо, пішла на шкоду обороні.

Тим часом Кара-Мустафа посилив облогу Чигирина. Османці посилили бомбардування й почали влаштовувати підкопи. У 2-й половині дня 21 (11) серпня кілька підкопів, підведених під стіни Нижнього міста біля Тясмину, було підірвано. У проломи кинулася осман. піхота. Одночасно почався штурм замку. Від вибухів будинки Нижнього міста загорілися, козаки залоги Нижнього міста почали відступати до переправи через Тясмин. Контратака залоги Верхнього замку на якийсь час зупинила наступ османців і навіть змусила їх відступити, але Кара-Мустафа ввів у бій свіжі резерви. Послані кн. Г.Ромодановським й І.Самойловичем підкріплення не ризикнули переходити в сутінках через Тясмин у палаюче місто. Козаки залоги Нижнього міста запанікували й кинулися мостом через Тясмин тікати до табору кн. Г.Ромодановського. Міст проломився, і сотні козаків, у т. ч. кілька полковників, загинули.

Частина козаків змогла закріпитися в районі Нижнього міста біля замку та зберегти контроль над греблею через Тясмин. Залога замку також продовжувала успішно боронитися від осман. штурмів. У ніч з 21 на 22 (11 на 12) серпня вуличні бої стихли. Князь Г.Ромодановський вирішив, що утримати Чигирин немає можливості. П.Гордон заявив, що залишить замок лише після отримання письмового наказу. Отримавши такий наказ, П.Гордон вивів залогу Чигирина греблею на ін. берег Тясмину та підпалив замок. Атаку османців, які хотіли перешкодити евакуації, було відбито. Вціліла частина захисників Чигирина приєдналася до гол. сил, і на світанку українсько-рос. армія рушила до Дніпра, переслідувана ворогом.

Спроба Кара-Мустафи розгромити її закінчилася невдачею. 24 (14) серпня армія кн. Г.Ромодановського й І.Самойловича зайняла свій старий укріплений табір на березі Дніпра. У бою 29 (19) серпня туркам не вдалося зламати оборону українсько-рос. війська. 30 (20) серпня почався відхід осман. військ від Дніпра. 6 вересня (27 серпня) військо кн. Г.Ромодановського й І.Самойловича переправилося на лівий берег Дніпра, закінчивши чигиринську кампанію 1678.

Військо Кара-Мустафи пішло в напрямку р. Пд. Буг. Ю.Хмельницький з татарами та невеликим загоном своїх прибічників залишився на правому березі Дніпра, зайняв Немирів та деякі ін. міста і восени та взимку 1678 здійснив кілька нападів на міста лівобережні.

Задокументовані втрати українсько-рос. війська вважаються заниженими. Не виключено, що вони досягли більше 10 тис. вбитими та понад 15 тис. пораненими. Осман. втрати невідомі, за різними оцінками — від 30 до 60 тис. вбитими й пораненими.

Султан Мегмет IV за результатами походу 1678 міг вважати, що досягнув своєї мети. Чигирин було здобуто, рос. війська евакуювали Правобережжя за винятком Києва та навколишньої округи, васал султана Ю.Хмельницький оволодів правобереж. територіями, на які претендувало Моск. царство. Не маючи планів розширювати конфлікт із Росією в умовах війни з імперією Габсбургів за Угорщину, султан став схилятися до миру, який і був укладений (див. Бахчисарайський мир 1681).

Чигиринські кампанії 1677 і 1678 показали, що реформи армії Рос. д-ви (створення "полків нового строю") суттєво підвищили її боєздатність. Козац. військо у ході кампаній також виявилося на достатньо високому бойовому рівні.

дата публікації: 2013 р.

Література:
  1. Гордон П. Дневник генерала Патрика Гордона. М., 1891—92
  2. Косиненко Н.И. Первая русско-турецкая семилетняя война: Чигиринские походы 1677—1678 гг. СПб., 1914
  3. Апанович О.М. Запорізька Січ у боротьбі проти турецько-татарської агресії: 50—70 рр. XVII ст. К., 1961
  4. Панашенко В.В. 300-річчя героїчної оборони Чигирина від турецько-татарської агресії. «УІЖ», 1977, № 3
  5. Заруба В.Н. Украинское казацкое войско в борьбе с турецко-татарской агрессией (последняя четверть XVII в.). Х., 1993
  6. Чухліб Т.В. Гетьмани і монархи: Українська держава в міжнародних відносинах 1648—1714 pp. K.—Нью-Йорк, 2003
  7. Його ж. Козаки та яничари: Україна у християнсько-мусульманських війнах 1500—1700 рр. К., 2010

Посилання:
  • БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ МИР 1681 Р.
  • БІЛГОРОДСЬКА ОРДА
  • ЧИГИРИНСЬКИЙ ЗАМОК
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ
  • ДРАГУНИ
  • ГОРДОН ПАТРИК
  • ГАБСБУРГИ
  • КАРА-МУСТАФА, КАРА-МУСТАФА-ПАША МЕЖИФОНЛЮ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ЮРІЙ
  • КОСАГОВ ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КИЇВ
  • МЕГМЕД IV, МЕГМЕД (МАГОМЕД, МЕХМЕД) IV АВДЖИ МИСЛИВЕЦЬ
  • МУРАД-ҐЕРЕЙ
  • НЕМИРІВ, МІСТО ВІННИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • РОМОДАНОВСЬКИЙ ГРИГОРІЙ ГРИГОРОВИЧ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • СЕРДЮКИ
  • СТРІЛЬЦІ

  • Пов'язані терміни:
  • АПОСТОЛ ПАВЛО ОХРІМОВИЧ
  • ЧИГИРИН, МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • ФЕДІР ОЛЕКСІЙОВИЧ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)