Бібліографічне посилання: Котляр М.Ф.
ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ КНЯЗІВСТВО [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2005. - 672 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Zvenygorodske_knyazivstvo (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 3: Е-Й ) в електронній біблотеці
ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ КНЯЗІВСТВО
ЗВЕНИГОРОДСЬКЕ КНЯЗІВСТВО – територіально-держ. утворення, що виникло навколо м. Звенигород Галицький в останній чв. 11 ст. в процесі формування держ. тер. Галицької землі, який завершився відносно пізно, розвинувшись із Перемишльської і Теребовльської волостей Ростиславичів наприкінці 11–12 ст. Центр. простір майбутньої Галицької землі у верхів'ях річок Зх. Буг (прит. Вісли) і Стир (прит. Прип'яті, бас. Дніпра) довго залишався "неокняженим", його держ. освоєння почалося в 1080-х рр. і привело до створення З.к. Бл. 1084 Ростиславичі утверджуються на зх. Пд. Русі. Старший Рюрик сів у м. Перемишль, молодший – Василько Ростиславич – у м. Теребовль, середній – Володар Ростиславич – у Звенигороді Галицькому. По смерті Володара З.к. одержав його молодший син Володимирко Володаревич, який наприкінці 1130-х рр. перейшов до Перемишля, а З.к. дісталося його небожеві Івану Ростиславичу. На поч. 1145 Іван невдало спробував відібрати в дядька Галич (давній). Йому довелося тікати до дунайського Пониззя, а З.к. було ліквідоване як територіально-держ. утворення й приєднане Володимирком до Галицького князівства. |