Бібліографічне посилання: Ясь О.В.
ЯВОРНИЦЬКИЙ Дмитро Іванович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Yavornytskyj_D (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ЯВОРНИЦЬКИЙ ДМИТРО ІВАНОВИЧ
ЯВОРНИЦЬКИЙ (Еварницький, Яворницький-Еварницький) Дмитро Іванович (07.11(26.10) 1855 — 05.08.1940) — історик, етнограф, фольклорист, археолог, музеєзнавець та письменник. Н. в с. Сонівці (нині с. Борисівка Харківського р-ну Харківської обл.). Походив з родини сільс. псаломщика зі збіднілого дворянського роду, котрий побрався зі звичайною селянкою. Закінчив Харків. повітове уч-ще (1874). Навч. у Харків. духовній семінарії (1875—77). Закінчив історико-філол. ф-т Харківського університету (1881). Позаштатний стипендіат цього ун-ту для підготовки до професорського звання. Викладав історію у Третій харків. г-зії та жін. г-зії Н.Григорцевич. На весні 1884 читав серію публічних лекцій про запороз. козацтво. Потрапив у опалу і 1885 був звільнений з Харків. ун-ту. 1885—92 викладав у Санкт-Петербурзі у різних навч. закладах, зокрема в Миколаївському сирітському ін-ті шляхетних дівчат, Другому кадетському корпусі, приватній г-зії Стоюніної, театральному уч-щі та ін. Двічі був звільнений з роботи (1887, 1891), позаяк вважався неблагонадійною особою. 1893—95 — чиновник з особливих доручень у Середній Азії для вивчення місц. краю, зокрема в Самарканді та Ташкенті. Служив у Варшавській казенній палаті та складав магістерські іспити у Варшавському ун-ті (1895—96). Приват-доцент Московського університету (1896 —1905). Захистив магістерську дис. у Казанському ун-ті (1901). 1902—33 очолював Катеринославський обласний музей імені О.Поля (пізніше Дніпропетровський історичний музей імені Д.Яворницького), в якому створив велику колекцію старожитностей Запорожжя та Південної України (понад 75 тис. одиниць зберігання). Тісно співпрацював із катериносл. "Просвітою" та Катеринославською губернською вченою архівною комісією, зокрема порушував питання про передачу архіву комісії до музею ім. О.Поля. Професор Катериносл. ун-ту, згодом — Катериносл. ін-ту нар. освіти (1918—24). Керівник н.-д. кафедри українознавства (1924—29). Від 1922 — керівник Катериносл. губернського архів. правління. Експерт Харків. комісії з культ. цінностей, котрі Україна мала повернути Польщі за умовами Ризького договору 1921. Чл.-кор. (1924), академік ВУАН (1929). 1927—32 керував роботою наук. експедиції Наркомосу УСРР на Дніпрельстані у зоні затоплення. 1933 зазнав політ. переслідувань за обвинуваченнями в "буржуазному націоналізмі" та підтримці членів "контрреволюційної організації" у т. зв. справі СВУ. До кінця життя залишався безробітним. Як учений Я. формувався під впливом О.Потебні та М.Сумцова. Значний вплив на Я. справили зустрічі з тяжкохворим М.Костомаровим у січні 1885, якого Я. назвав "помираючим левом". У стильовому плані істор. погляди Я. сполучали архаїчний пізній романтизм, який у дореволюц. часи гостро критикував М.Грушевський, із певними вкрапленнями позитивізму. Автор понад 200 праць з укр. історії 16—19 cт., археології, етнографії, фольклористики, лексикографії, джерелознавства, архівної та музейної справи, зокрема студій з історії запороз. козацтва та Південної України, а також біографічних нарисів про Г.Сковороду, Т.Шевченка та ін. Працював у архівах Москви, С.-Петербурга, Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ), Полтави, Харкова, Чернігова, Варшави, Ташкента, Самарканда, Архангельська, Соловецького монастиря та ін. Вивчав приватні родинні архіви Г.Алексєєва, Г.Байдака, В.Гладкого, І.Магденка, М.Родзянка, О.Струкова та ін. Опублікував велику кількість джерел, переважно з обсягу ранньомодерної укр. історії. Наук. творчість Я. тісно пов’язана з його пошуковими практиками як етнографа, фольклориста, музеєзнавця й археолога, котрий відвідував місця колиш. Запорозької Січі й збирав фольклорні, етнографічні, архівні матеріали та козац. старожитності. Співробітничав з "Екатеринославскими губернскими ведомостями", "Киевской стариной", "Историческим вестником", "Русской мыслью", "Харьковскими губернскими ведомостями", "Червоним шляхом", "Туркестанскими ведомостями" та ін. періодичними виданнями. Підтримував творчі зв’язки з багатьма відомими укр. і рос. ученими, письменниками та митцями, зокрема з Д.Багалієм, В.О.Барвінським, В.Бідновим, С.Васильківським, Г.Вашкевичем, О.Гатцуком, В.Гіляровським, Б.Грінченком, Д.Дорошенком, І.Забєліним, М.Калачовим, В.Ключевським, М.Коцюбинським, Д.Мордовцем, Лесею Українкою, М.В.Лисенком, І.Рєпіним, П.Саксаганським, Д.Самоквасовим, М.Слабченком, О.Сластіоном, М.Старицьким, В.Стасовим, П.Стебницьким, Л.Толстим, Я.Щоголевим та ін. За консультативної допомоги Я. І.Рєпін написав знамените полотно "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" (1878—91). Член Вітебської, Катериносл., Полтав., Псковської, Рязанської, Таврійської, Тульської та Черніг. губернських вчених архів. комісій, Моск. археол. т-ва, Наукового товариства імені Шевченка, Українського наукового товариства, Т-ва шанувальників історії Кубанської області, Харків. історико-філол. т-ва та ін. П. у м. Дніпропетровськ. Нагороджений орденом Станіслава 3 ст. (1893), орденом Бухарської Золотої Зірки 3 ст. (1894). Отримав чин надвірного радника (1897). Похований біля історичного музею, котрий носить його ім’я. У жовтні 1989 Археографічна комісія АН УРСР ухвалила рішення видати 20-ти томне зібрання праць Я., з яких видано 1-й (2004), 2-й (2005), 3-й, кн. 1 (2008), 8-й (2006) томи. Крім того, видається епістолярна спадщина Я. (Дніпропетровськ, 1997—2012, вип. 1—6). Бібліогр.: Реєстр наукових і літературних праць Д.І. Яворницького: 1883—1912. "Дніпрові хвилі" (Катеринослав), 1913, № 10; Бібліографічний покажчик праць професора Дмитра Івановича Яворницького (1883—1928). В кн.: Збірник [Дніпропетровського краєвого історично-археологічного музею], т. 1. Дніпропетровськ, 1929; Бібліографія праць Д.І. Яворницького. В кн.: Гапусенко І.М. Дмитро Іванович Яворницький. К., 1969; Реєстр друкованих праць Д.І. Яворницького В кн.: Шубравська М.М. Д.І. Яворницький: Життя, фольклористично-етнографічна діяльність. К., 1972; Заруба В.М. Яворницький Дмитро Іванович (1855—1940): Біобібліографія. Дніпропетровськ, 2005. |
дата публікації: 2013 р.
Праці: - Число и порядок запорожских сечей с топографическим очерком Запорожья. К., 1884
- Последний кошевой атаман Петр Иванович Калнышевский. Новочеркасск, 1887
- Сборник материалов для истории запорожских козаков. СПб., 1888
- Запорожье в остатках старины и преданиях народа, ч. 1—2. СПб., 1888
- Очерки по истории запорожских козаков и Новороссийского края. СПб., 1889
- Вольности запорожских козаков: Историко-топографический очерк. СПб., 1890
- Публичные лекции по археологии России. СПб., 1890
- История запорожских козаков, т. 1—3. СПб., 1892—97 (укр. пер. — Львів, 1990—92)
- Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях. Ташкент, 1893
- Иван Дмитриевич Сирко, славный кошевой атаман войска запорожских низовых козаков. СПб., 1894
- По следам запорожцев. СПб., 1898
- Из украинской старины: Альбом. СПб., 1900 (укр. перевид. — К., 1991, та Чернівці, 2010)
- Источники для истории запорожских козаков, т. 1—2. Владимир, 1903
- Малороссийские народные песни, собранные в 1878—1905 гг. Екатеринослав, 1906
- Матеріали до біографії Т.Г. Шевченка. Катеринослав, 1909
- Каталог Екатеринославского областного музея им. А.Н. Поля. Екатеринослав, 1910
- Две поездки в запорожскую Сечь Яценка-Зеленского, монаха полтавского Крестовоздвиженского монастыря, в 1750—1751 гг. Екатеринослав, 1915
- Україно-руське козацтво перед судом історії (читано в Катеринославському університеті, 20 вересня 1918 р.). Катеринослав, 1919 (перевид. — Львів, 2010)
- Дніпрові пороги: Альбом фотографій з географічно-історичним нарисом. Х., 1928
- До історії степової України. Дніпропетровськ, 1929
- История города Екатеринослава. Днепропетровск, 1989
- Вольності запорозьких козаків. Дніпропетровськ, 2002
Література: - Авчинников А.Г. Профессор Дмитрий Иванович Эварницкий: к 30-летию литературно-ученой деятельности. Екатеринослав, 1914
- Ковальский Н.П., Абросимова С.В. Археографическая деятельность академика Д.И. Яворницкого. В кн.: Актуальные вопросы теории, методики и истории публикации исторических документов: Межвузовский сборник научных трудов. М., 1991
- Заруба В.М. Академік Дмитро Іванович Яворницький. В кн.: Заруба В.М. Постаті (студії з історії України). Дніпропетровськ, 1993
- Яременко І.І. Археологія у житті та науковій спадщині академіка Д.І. Яворницького: Автореферат дис. … канд. істор. наук. Дніпропетровськ, 1994
- Руснак І.Є. Літературна творчість Д.І. Яворницького і розвиток української прози початку ХХ століття: Автореферат дис. … канд. філол. наук. К., 1995
- Чабан М.П. Сучасники про Д.І. Яворницького. Дніпропетровськ, 1995
- Скупейко Л. Художня проза Д.І. Яворницького. «Київська старовина», 1996, № 1
- Абросимова С.В. Дмитро Яворницький. Запоріжжя, 1997
- Її ж. Дмитро Яворницький. «Історіографічні дослідження в Україні», 2005, вип. 15: Визначні постаті української історіографії ХIХ—ХХ ст.
- Стороженко І.С. Методологічні аспекти творчої спадщини Д.І. Яворницького. «Грані», 2005, № 5
|