Бібліографічне посилання: Вуйцик Збігнєв ЯН II Казимир Ваза [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Yan_II (останній перегляд: 20.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ЯН II Казимир Ваза (Ян-Казимир Ваза; Jan II Kazimierz Waza; 22.03.1609—16.12.1672) — король Речі Посполитої з династії Ваза, титулувався також швед. королем. Син польс. короля Сигізмунда III Ваза та його другої дружини Констанції Габсбург. Під час польсько-російської війни 1632—1634 набув першого воєнного досвіду. 1635 брав участь у Тридцятирічній війні 1618—48 на боці Габсбургів. Як іспанський адмірал та португальський віце-король потрапив до франц. полону (1638). Через 2 роки, використавши це ув’язнення у своїх цілях, кардинал А.-Ж.Рішельє звільнив Яна-Казимира. 1643 став ченцем ордену єзуїтів, 1645 — кардиналом, але пізніше зрікся цієї посади й залишив орден.

Після смерті свого брата польс. короля Владислава IV Ваза 20 листопада 1648 був обраний королем Речі Посполитої. 1649 одружився з удовою брата Людовікою-Марією Гонзага.

Від початку правління Я. II найголовнішою проблемою було повстання під кер-вом Б.Хмельницького (див. Національна революція 1648—1676). Король очолював польс. військо у Зборівській битві 1649 та Берестецькій битві 1651. Виявив неабиякий хист полководця й дипломата.

У зв’язку з небезпекою з боку Рос. д-ви та Війська Запорозького (козац. д-ви) Я. II уклав спрямований проти них союз із Кримським ханатом (1654; див. також Російсько-польська війна 1654—1667). Після швед. нападу на Річ Посполиту (1655) короля залишила більшість шляхти, а після розриву Великим князівством Литовським унії з Королівством Польським (Кейдановський шведсько-литовський договір 1655) він був змушений емігрувати до Силезії. Підтриманий патріотичною Тишовицькою конфедерацією шляхти (1656), Я. II очолив боротьбу проти Швеції. Прагнучи розбити антипольс. коаліцію, яка уклала 1656 Раднотський договір, підписав з бранденбурзьким курфюрстом Фрідріхом-Вільгельмом Гогенцоллерном невигідні для Польщі угоди у Велау (нині с-ще Знаменськ Калінінградської обл., РФ) та Бидгощі (нині місто Куявсько-Поморського воєводства, Польща; 1657), ціною яких курфюрст розірвав союз із Швецією. Після закінчення війни зі Швецією (Оливський мир 1660) найважливішою проблемою Речі Посполитої стали стосунки з її сусідами на півдні й сході (Рос. д-ва, Військо Запорозьке, Крим. ханат, Османська імперія). Узимку 1663/64 очолив невдалий похід у Лівобережну Україну. Через неможливість збройного розв’язання проблеми розпочав переговори з Росією, які завершилися підписанням Андрусівського договору (перемир’я) 1667.

Спроба королів. двору реформувати політ. устрій Речі Посполитої призвела до вибуху громадян. війни в Польщі, яка за іменем керівника антикоролів. табору кн. Є.-С.Любомирського дістала назву "рокош Любомирського". У ході війни Я. II зазнав поразки. 16 вересня 1668 він зрікся престолу, а у квітні 1669 виїхав до Франції. Став абатом паризького монастиря Сен-Жермен, де й помер.