Бібліографічне посилання: Михайловський В.М.
ЯГАЙЛО, вел. князь литов. [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Yahajlo (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ЯГАЙЛО, ВЕЛ. КНЯЗЬ ЛИТОВ.
ЯГАЙЛО (бл. 1362 — 31.05.1434; литов. Jogaila, польс. Jagiełło) — вел. князь литов. від 1377, від 1386 — найвищий князь (supremus dux) Великого князівства Литовського, король польський від 1386. Син вел. кн. литов. Ольгерда та його 2-ї дружини Юліанії, доньки вел. кн. тверського Олександра Михайловича. Засновник династії Ягеллонів, представники якої в 14—16 ст. панували в Польс., Угор. та Чеському королівствах та ВКЛ. Ставши 1377 вел. князем литов., зіткнувся зі складною міжнар. ситуацією, коли одночасно проти ВКЛ вели війну король Людовік I Угорський (володар Польщі та Угорщини), Тевтонський орден та Велике князівство Московське. 1380 уклав союз із темником Мамаєм. 1381 був узятий у полон рідним дядьком Кейстутом, в результаті чого був змушений відмовитися від престолу. Наступного року Я. вдалося захопити Вільно (Вільнюс), а пізніше ув’язнити Кейстута і Вітовта, повернувши собі титул великого князя. 1384 для зміцнення своєї позиції у ВКЛ уклав угоду з Великим князівством Московським, яка передбачала його шлюб із Софією, донькою кн. Дмитрія Івановича (Дмитрія Донського). Імовірно, на цей час Я. був охрещений за правосл. обрядом. 14 серпня 1385 уклав угоду (Кревська унія 1385), згідно з якою мав охреститися за катол. обрядом та охрестити своїх підданих, одружитися з польс. королевою Ядвігою та об’єднати в єдину д-ву землі ВКЛ та Королівства Польського. 15 лютого 1386 Я. прийняв у Кракові хрещення та ім’я Владислав. 18 лютого відбувся його шлюб з Ядвігою, а 4 березня — коронація. Виконуючи положення Кревської угоди, 1387 Я. провів масове хрещення литовців-язичників. Того ж року Я. з Ядвігою здійснили похід на Галицьку Русь і Поділля (Руський домен короля) і встановили контроль над ними. У Львові була прийнята васальна присяга молдов. господаря Петра Мушата на вірність Короні Польській. У внутр. політиці Я. на початковому періоді свого панування сконцентрував увагу на порозумінні з можновладною елітою Польс. королівства та отриманні присяги вірності від представників Гедиміновичів та ін. князівських родин. Протягом 1390-х рр. зміцнив свою позицію у Польському королівстві та ВКЛ. Смерть Ядвіги 1399 зробила Я. одноосібним володарем. Виконуючи її останню волю, він відновив 26 липня 1400 діяльність заснованого польс. королем Казимиром III Великим ун-ту у Кракові (Краківський університет). 1401 визнав за Вітовтом пожиттєве використання титулу вел. князя литов. (Віленсько-Радомська унія 1401). Особливої уваги заслуговує спосіб управління такою розлогою країною, як Польс. королівство. Я. використовував знаний у середньовіччі спосіб управління — "володар, що мандрує" (rex ambulans). 1409 розпочався черговий конфлікт між Польс. королівством і ВКЛ з одного боку і Тевтонським орденом — з другого ("Велика війна" 1409—1411). Її кульмінацією стала Грюнвальдська битва 1410, в якій об’єднані сили союзників розбили військо ордену. Результатом війни став підписаний 1411 у м. Торунь (нині місто Куявсько-Помор. воєводства, Польща) мир, згідно з яким ВКЛ отримало Жемайтію, а Польс. королівство повернуло собі Добжинську землю. Подальші суперечки з Тевтонським орденом змусили Я. 1412 укласти в Любовнянському Граді (замок у м. Стара Любовня; нині у Словаччині) угоду з угор. і нім. королем, курфюрстом Бранденбурга Сигізмундом Люксембургом; ця угода підважила права Корони Польської на Галицьку Русь та Поділля, але взамін цього Сигізмунд Люксембург мав бути арбітром у суперечці між Я. і Тевтонським орденом. Для стабілізації стосунків з Вітовтом 2 жовтня 1413 Я. уклав угоду (Городельська унія 1413), яка підтверджувала положення Кревської унії 1385 та оголошувала повторне об’єднання ВКЛ з Польс. королівством. Останній період життя Я. присвятив забезпеченню прав своїх нащадків на королів. корону. Результатом компромісу між королем та шляхтою стала низка угод-привілеїв (Червінський 1422, Вартський 1423, Єдльнінський 1430). Серед них найважливіший — останній, який впроваджував принцип особистої недоторканності особи без суду та поширював на рус. землі (Рус. домен короля) правові норми Польс. королівства (при цьому місц. шляхта зрівнювалася в правах з коронною). Після смерті Вітовта вел. князем литов. був обраний молодший брат Я. — Свидригайло. Такий вибір спровокував конфлікт за Поділля, яке після Грюнвальдської битви 1410 було у пожиттєвому володінні Вітовта. Союз Свидригайла з Тевтонським орденом спровокував нову війну. В результаті воєнних дій 1431—32 Я. повернув під свою владу Поділля та домігся усунення Свидригайла з ВКЛ. Владу у князівстві 1432 обійняв Сигізмунд Кейстутович. 15 вересня 1432 у м. Гродно (нині місто в Білорусі) була укладена чергова угода про союз між Польс. королівством і ВКЛ (Гродненська унія). Я. був одружений 4 рази: з Ядвігою Анжуйською (п. 1399), Анною Целейською (п. 1416), Ельжбетою Грановською (п. 1420) та Софією Гольшанською (п. 1461). Від останнього шлюбу народилися сини Владислав і Казимир — майбутній польс та угор. король Владислав III і майбутній польс. король і вел. кн. литов. Казимир IV. П. у м. Городок (нині місто Львів. обл.), похований у кафедральному соборі Святого Станіслава на Вавелі в Кракові. |