Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І.
ВІЛЬНІ ХЛІБОРОБИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2003. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Vilni_khliboroby (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 1: А-В ) в електронній біблотеці
ВІЛЬНІ ХЛІБОРОБИ
ВІЛЬНІ ХЛІБОРОБИ категорія селян, що склалася на поч. 19 ст. на основі указу імп. Олександра I від 20 лют. 1803. Згідно з указом, поміщики за певний викуп могли відпускати на волю кріпосних селян поодинці або цілими селами, наділивши їх землею та правами власності, а з 1809 – і без землі. Законом дозволялося здійснювати викуп у розстрочку грішми, продуктами або працею селянина на користь поміщика. На в.х. поширювалися деякі права вільних станів. Вони могли продавати, купувати, закладати чи заповідати у спадок землю, переселятися з однієї губ. в ін., засновувати ф-ки й з-ди, укладати різні угоди тощо. Водночас як оподатковуваний стан в.х. змушені були виконувати рекрутську повинність та земську повинність, сплачувати в казну подушний податок. 1848 в.х. перейменовано на державних селян, оселених на власних землях. До в.х. України було зараховано кілька тисяч ногайців, яких ще під час російсько-турецької війни 1787–1791 було взято в полон, а згодом відпущено на волю. Указ про в.х., хоч і не набув значного практичного поширення, став першим кроком на шляху до скасування кріпацтва. Напередодні селянської реформи 1861 в Російській імперії в.х. чол. статі налічувалося всього 153 тис., в т. ч. в Україні – бл. 11 тис. |