Бібліографічне посилання: Ясь О.В.
ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Tsarstvo_Polske (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ
ЦАРСТВО ПОЛЬСЬКЕ (Королівство Польське, Конгресівка, Конгресове королівство, Привіслінський край) — істор. назва польс. земель з колиш. Варшавського князівства, які за рішенням Віденського конгресу 1814—1815 відійшли до Рос. імперії і перебували в її складі до 1917. Спершу Ц.П. за адм.-тер. поділом складалося з 8 воєводств, які поділялися на 77 повітів та 51 міську общину. За конституцією, підписаною рос. імп. Олександром I 27 листопада 1815, Ц.П. одержало статус конституційної монархії, пов’язаної з Росією реальною унією. Конституція Ц.П. забезпечувала певну автономію польс. територій в абсолютистській монархії (уряд, сейм, армія, відносно вільне використання польс. мови та ін.). Після польського повстання 1830—1831 конституцію Ц.П. скасували. Її замінив конституційний статут Королівства Польського, який підписав рос. імп. Микола I 14 лютого 1832. Згідно зі статутом ліквідувалися сейм, армія та деякі ін. елементи польс. державності. Проте навіть урізані положення статуту щодо залишків автономії (намісництво, Держ. рада та Рада управління при наміснику, урядові комісії на чолі з директорами, шляхетське та міське самоуправління та ін.) не були реалізовані повною мірою. 1837 воєводства перетворили на губернії, а 1841 — ліквідували Держ. раду. Після придушення польського повстання 1863—1864 процес імперської уніфікації на польс. землях став ще більш інтенсивним, що призвело до ліквідації протягом 1860—70-х рр. небагатьох уцілілих польс. управлінських установ та впровадження загальноросійських інституцій. 1874 була скасована посада намісника, яка тривалий час визначала особливий статус Ц.П. Губернії Ц.П. підпорядкували варшавському генерал-губернатору. У другій пол. 19 ст. назва "Царство Польське" в офіц. діловодстві з часом поступилася терміну "Привіслінський край". Наприкінці 19 ст. Ц.П. поділялося на 10 губерній: Варшавську, Каліську, Келецьку, Ломжинську, Люблінську, Пйотркувську (Петриківську), Плоцьку, Радомську, Сувалкську та Седлецьку. У складі Ц.П. перебували Холмщина та Підляшшя (сх. частина Люблінської та Седлецької губерній), більше половини жителів яких становили українці. 1912 ці землі виділили в Холмську губернію. |
дата публікації: 2013 р.
Література: - Słownik geograficzny Krόlestwa Polskiego i innych krajόw słowiańskich, t. 1—15. Warszawa, 1880—1902
- Фабрично-заводская и кустарная промышленность в 10 губерниях Царства Польского за 1901—1906 гг. Варшава, 1907
- Воблый К.Г. Очерки по истории польской фабричной промышленности. К., 1909
- Есипов В.В. Высшее образование в Царстве Польском за 100 лет (1815—1915): Варшавский университет. Пг., 1914
- Погодин А. История польского народа в XIX в. М., 1915
- Kutrzeba S. Historia ustroju Polski w zarysie. Warszawa, 1920
- Sawicki J. Wybόr tekstόw żrόdłowych z historii państwa i prawa polskiego, t. 2. Warszawa, 1953
- Костюшко И.И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. М., 1962
- Демкович-Добрянський М. Українсько-польські стосунки у ХIХ сторіччі. Мюнхен, 1969
- Западные окраины Российской империи. М., 2006
|