ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ТРИЗУБ, ОСН. ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖ. ГЕРБА УКРАЇНИ

  Бібліографічне посилання: Гломозда К.Ю. ТРИЗУБ, осн. елемент держ. герба України [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Tryzub (останній перегляд: 29.03.2024)
ТРИЗУБ, ОСН. ЕЛЕМЕНТ ДЕРЖ. ГЕРБА УКРАЇНИ

ТРИЗУБ — в укр. традиції популярна назва геральдичної фігури, що була сприйнята у 20 ст. як укр. нац. герб і становить нині осн. елемент держ. герба України (див. Малий герб України).

У статтях М.Грушевського про укр. символіку (1917—18) Т. фігурував як "гарно стилізований геральдичний знак неясного значіння, щось вроді трезубця" з монет Київської Русі. "Що представляє сей знак Про се робились здогади, — писав учений, — тому що знак сей, як то бувало з такими старинними знаками, дуже стилізований, себто реальний образ предмету, котрий він представляє, дуже змінений... Постилізований він так, що представляє з себе дуже гарний везерунок". На завершення дискусії М.Грушевський наголошував, що "се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною і культурною історією". У науці існують численні гіпотези щодо сенсу Т. як символу. Його вважали зображенням церк. світильника-трикірія або панікадила, корогви, церк. порталу, сокола як князівського тотема, ворона, голуба, "держави" як регалії, шолома, дволезої сокири, верхівки скіпетра. Пропонувалося розглядати цей знак як монограму. Останнім часом популярності набули тлумачення Т. як символу триєдинства світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.

Залучений до герботворчості доби Української Центральної Ради Т. належав до системи князівських знаків, поширених у 10 — 1-й пол. 13 ст. За поширеною думкою, ці знаки виникли як родові, а з 11 ст. стали також атрибутами власності. Від 970-х рр. їх передавали в спадок у видозміненому вигляді таким чином, що кожен із численних князів Рюриковичів мав індивідуальний знак (попередники київ. кн. Володимира Святославича — "двозуби"). Як символи влади їх вміщували на монетах (срібляниках і златниках), актових печатках, перснях-печатках, злитках-гривнах, порубіжних каменях, а як знаки власності князя та його роду — на елементах військ. спорядження дружинників, відзнаках князівських представників і збирачів вири, товарних пломбах, церк. лжицях, цеглі для церк. буд-ва, посуді, інструментах, зброї, надгробках, керамічних судинах, гребенях тощо. Навершя у формі князівського знака було гол. елементом давньорус. стягів. Робилися спроби розглянути "знаки Рюриковичів" і в ширшому контексті, виявляючи їхню спорідненість із системами символів, що побутували у скіфів та сарматів, у володарів Боспорського царства та Волзької Болгарії, знатних кочових родів Центр. Азії (тамгами), з печатками на сканд. мечах доби вікінгів.

15 (2) листопада 1917 під головуванням М.Грушевського відбулося засідання "підготовчої комісії" істориків, юристів, гербознавців та художників. Комісія розглянула кілька проектів нових гербів. Особисто М.Грушевський вважав, що гербом України міг би стати "як символ творчої мирної праці... золотий плуг на синім тлі", навколо якого передбачалося розмістити істор. герби, у т. ч. й "знак старої Київської держави Володимира Великого". У грудні 1917 було випущено перші банкові білети Української Народної Республіки і поштові марки, на яких уже фігурувало зображення Т. ("Володимирівського знака"). 27 (14) січня 1918 Мала Рада (див. Комітет Української Центральної Ради) затвердила Тимчасовий закон про флот УНР, який передбачав уміщення на військово-мор. прапорі "історичного золотого тризуба". Так Т. посів місце тимчасової держ. відзнаки, що, певне, справило вирішальний вплив на остаточний вибір. 25 (12) лютого 1918 на засіданні Малої Ради було затверджено, що "Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської Держави часів Володимира Святого". 22 березня 1918 Мала Рада затвердила зображення Великого й Малого Державних Гербів та відповідних печаток, виконані В.Кричевським. Герби являли собою Т., оточений вінком з оливкового листя на знак миролюбної політики.

Після перевороту 29 квітня 1918 Т. залишився в геральдичному вжитку. В офіц. описах кредитових білетів за Української Держави даний знак спочатку найменовано "гербом У.Н.Р.", а далі — уже просто "гербом України" чи "Українським гербом". Наказом військовій офіції було запроваджено нову кокарду для військ. управлінь та установ із зображенням герба Укр. Д-ви — Т. без вінка. Т. зберігся й на печатках різних установ, на військово-мор. прапорі нового зразка й службових прапорах. 24 листопада 1918 комісія схвалила проекти Державних Герба та Печатки, але вони залишилися незатвердженими.

21 січня 1919 комісія у справах вироблення проекту герба УНР дійшла висновку, що до герба Соборної України мають увійти емблеми УНР і Західноукраїнської Народної Республіки, а також знак кн. Володимира. Із 22 січня 1919 Т. було включено до крайового герба Західної області Української Народної Республіки. 1939 Т. увійшов до держ. герба Карпатської України, яка проголосила самостійність після розпаду Чехословаччини.

По визвол. змаганнях укр. народу 1917—21 Т. залишався гол. символом Державного центру УНР на еміграції, численних громадських і політ. орг-цій, перебуваючи під забороною в УСРР/ УРСР. Наприкінці 1980-х та на поч. 1990-х рр. у громад. русі ширилося його визнання як нац. герба. 19 лютого 1992 Верховна Рада України затвердила "тризуб як малий герб України" в результаті широкого конкурсу, на якому переміг проект герба А.Гречила, О.Кохана й І.Турецького. Зображення герба вміщується на печатках органів держ. влади і держ. управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках держ. установ.

Конституція України 28 червня 1996 ствердила, що "Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)". Великий Держ. Герб України мусить у майбутньому встановлюватися законом з урахуванням малого Держ. Герба України та герба Війська Запорозького (стаття 20-та). Вживання в офіц. документах та наук. працях замість "тризуба" терміна "Знак княжої держави Володимира Великого" дає можливість уникнути плутанини з традиційною емблемою "жезла Посейдона" — стилізованим зображенням конкретного різновиду зброї та рибальського знаряддя, що зазвичай символізує владу над мор. простором.


Література:
  1. Грушевський М. Про гербові знаки України. «Народня воля», 1917, 3 вересня
  2. Його ж. Український Державний Герб. Там само, 1918, 15 лютого
  3. Закон про Державний Герб України. «Київські губерніяльні вісті», 1918, 18 квітня
  4. Рыбаков Б.А. Знаки собственности в княжеском хозяйстве Киевской Руси X—XII вв. «Советская археология», 1940, т. 6
  5. Иоаннисян О.М. Родовые знаки древнерусских князей X—XIII вв. (литература и источники). В кн.: Геральдика: Материалы и исследования. Л., 1983
  6. Про Державний Герб України: Постанова Верховної Ради України від 19.02.1992 р. № 2137-ХII. «Відомості Верховної Ради України», 1992, № 40
  7. Про створення української національно-державної символіки у роки визвольної боротьби (1917—1920 рр.). «УІЖ», 1999, № 4
  8. Белецкий С.В. Знаки Рюриковичей. «Исследования и музеефикация древностей Северо-Запада» (СПб.), 2000—01, вып. 2—3
  9. Бєлов О.Ф., Шаповалов Г.І. Український тризуб: історія дослідження та історичний реконструкт. К.—Запоріжжя, 2008
  10. Гречило А. Українська територіальна геральдика. Львів, 2010
  11. Україна: герби та прапори. К., 2010
  12. Ралдугіна Т. Відродження національної символіки в часи Української революції 1917—1921 років. В кн.: Студії з історії Української революції 1917—1921 років: Збірник наукових праць на пошану доктора історичних наук, професора Руслана Яковича Пирога з нагоди 70-річчя з дня народження та 40-річчя науково-педагогічної діяльності. К., 2011
  13. Молчанов А.А. Знаки Рюриковичей: древнерусская княжеская эмблематика. В кн.: Русь в IX—X веках: Археологическая панорама. М.—Вологда, 2012

Посилання:
  • БОСПОРСЬКЕ ЦАРСТВО
  • ДЕРЖАВНИЙ ЦЕНТР УНР НА ЕМІГРАЦІЇ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КАРПАТСЬКА УКРАЇНА
  • КОМІТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, МАЛА РАДА
  • КРИЧЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ ГРИГОРОВИЧ
  • КИЇВСЬКА РУСЬ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЯДРА ДЕРЖАВИ
  • МАЛИЙ ГЕРБ УКРАЇНИ
  • РЮРИКОВИЧІ
  • САРМАТИ
  • СКІФИ
  • СРІБЛЯНИК
  • СТЯГ
  • УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА
  • УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА (УЦР)
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
  • ВІЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ
  • ВІКІНГИ
  • ВОЛОДИМИР СВЯТОСЛАВИЧ СВЯТИЙ
  • ВИРА
  • ЗАХІДНА ОБЛАСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ (ЗО УНР)
  • ЗЛАТНИК
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)

  • Пов'язані терміни:
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
  • ПЕРША УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ВІЙНА. БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР
  • БІБЛІОТЕКА ІМЕНІ СИМОНА ПЕТЛЮРИ В ПАРИЖІ
  • БОЛСУНОВСЬКИЙ КАРЛ ВАСИЛЬОВИЧ
  • ЧЕРВОНА УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ
  • ДОРОГИЧИН, ДРОГИЧИН
  • ГЕРБ ДЕРЖАВНИЙ УКРАЇНИ
  • ГРОШОВИЙ ОБІГ ДАВНЬОЇ РУСІ
  • ГРУШЕВСЬКИЙ МИХАЙЛО СЕРГІЙОВИЧ
  • КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ НЕЗАЛЕЖНОЇ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ
  • КИТАЙ
  • МАЛИЙ ГЕРБ УКРАЇНИ
  • НАРБУТ ГЕОРГІЙ (ЮРІЙ) ІВАНОВИЧ
  • СПІЛКА УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ (СУМ)
  • СРІБЛЯНИК
  • СТЕЧИШИН МИКОЛА КЛИМЕНТІЙОВИЧ
  • СИМВОЛІКА
  • УКРАЇНА, ДЕРЖАВА: ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
  • УКРАЇНСЬКА ХРИСТИЯНСЬКО-ДЕМОКРАТИЧНА ПАРТІЯ (УХДП)
  • УКРАЇНСЬКИЙ ФІЛАТЕЛІСТ, ЗАГ. НАЗВА ЖУРНАЛІВ
  • ЗЛАТНИК
  • ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)