ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)

  Бібліографічне посилання: МАРТИНОВ Андрій Юрійович СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Spivdruzhnist_N (останній перегляд: 28.03.2024)
СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД)

Співдружність незалежних держав (СНД) — регіональна міждержавна організація, створена відповідно до Мінської угоди 8 грудня 1991 Білорусією, Росією, Україною та Алма-Атинської декларації від 21 грудня 1991 у складі нових незалежних держав (крім Грузії, Естонії, Латвії, Литви). Спочатку ця структура сприймалась як гарант цивілізованого розлучення колишніх радянських республік, які стали незалежними державами після розпаду СРСР. Альтернативний концепт передбачав наділення СНД функціями, які мали забезпечити реінтеграцію пострадянського простору на чолі з Росією.

Україна з моменту створення Співдружності Незалежних Держав (СНД) була занепокоєна намаганнями Росії стати консолідуючою силою на пострадянському геополітичному просторі. Це визначило позицію України як щодо СНД в цілому (в травні 1992 Україна не підписала Ташкентський договір про колективну безпеку країн-членів СНД, 22 січня 1993 р. — Статут СНД), так і в питанні подальшого розвитку відносин з країнами-членами Співдружності. Україна виступила проти надання СНД наднаціональних повноважень. Вищим органом СНД є рада глав держав, яка збирається двічі на рік та координую роботу галузевих і секторальних структур. Діють рада міністрів закордонних справ, рада міністрів оборони, міжпарламентська асамблея СНД. Україна наполягала на пріоритеті двосторонніх міждержавних стосунків перед створенням наднаціональних механізмів влади в керівних органах СНД. Враховуючи посилення бюрократичних тенденцій у діяльності органів Співдружності, низьку ефективність реалізації рішень, які приймаються керівними органами СНД (протягом 1992-2001 було прийнято близько 2 тис. різних угод, які переважно не виконувались). Виходячи зі своїх національних інтересів, Україна віддавала перевагу налагодженню безпосередніх двосторонніх зв'язків з країнами-членами Співдружності. Саме така стратегія розвитку зовнішньоекономічних і політичних зв'язків з країнами "близького зарубіжжя" на той час відповідала національним інтересам України. Росія, навпаки, намагалась максимально посилити свій вплив на пострадянському просторі. У квітні 1996 було підписано договір про створення "союзної держави" Білорусі та Росії. У 1997 Україна, Грузія, Молдова, Азербайджан, Узбекистан створили ГУУАМ.

У 1998 р. було прийнято рішення про реформування структур СНД. Зокрема, з метою надання нового імпульсу співробітництву в рамках Співдружності Україна запропонувала створити зону вільної торгівлі. У 2000 р. Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан створили Євразійське економічне співтовариство. У 2003 р. вступив в дію новий проект в рамках СНД, ініційований РФ: 18 вересня президенти Росії, Білорусі, Казахстану і України уклали в Ялті угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП). У грудні 1998 Державна Дума РФ обумовила ратифікацію Договору про дружбу і партнерство між Україною і Росією входження України до міжпарламентської асамблеї СНД. У грудні 2000 Верховна Рада заявила про участь у роботі МПА СНД лише на рівні комітетів і комісій. До 1 липня 2005 передбачалось підписання угод, які мали забезпечити формалізацію Єдиного економічного простору (ЄЕП), до якого декларували намір увійти Росія, Білорусь, Україна та Казахстан. ЄЕП мав створити гарантійні механізми ефективності функціонування зони вільної торгівлі без обмежень та вилучень для певних груп товарів, на чому наполягала Україна.

2 грудня 2005 р. у Києві було проголошено створення "Співдружності демократичного вибору", до якої увійшли країни балтійсько-чорноморсько-каспійського регіону. Україна намагалася виконувати роль альтернативного та конкурентного щодо Росії регіонального центру впливу. СНД позитивно не вплинув на вирішення низки внутрішньодержавних громадянських конфліктів (Нагірний Карабах, Абхазія, Придністровська Молдавська Республіка). Небажання РФ розвивати інтеграцію в форматі СНД на засадах рівноправних, взаємовигідних відносин без втручання у внутрішні справи сусідніх держав унеможливило ефективне функціонування зони вільної торгівлі СНД.

Починаючи з 2012 Росія конструювала "Євразійський економічний союз" замість зони вільної торгівлі СНД. Кремль посилив економічний тиск на Україну, домагаючись повної інтеграції до Митного союзу (на той час був у складі Білорусі, Вірменії, Росії, Казахстану). У травні 2013 Україні надали статус спостерігача у Митному союзі. Україна 1 січня 2014 за умов гібридної агресії РФ проти України відмовилась від річного головування в СНД, фактично вийшовши з цієї організації. У березні 2014 жодна країна СНД не визнала російської анексії Криму, але й не надала Україні реальної допомоги у стримуванні російської агресії. Кремль ініціював запровадження протекціоністських обмежень на товари українського походження у відповідь на укладання Угоди про створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Після перемоги Революції Гідності в Україні РФ ініціювала створення механізму гарантій авторитарним режимам у країнах СНД, які входять до Організації договору колективної безпеки (Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан). Напочатку 2015 Україна де-факто вийшла з СНД.

У вересні 2016 Україна висловила протест у відповідь на перехід головування в СНД до Росії. Кремль відповів, що Україна не підписала Статут СНД 1993, тому не може впливати на механізми роботи СНД. У березні 2017 глави урядів країн ГУАМ домовились прискорити створення власної зони вільної торгівлі та транс-каспійського транспортного коридору. У грудні 2017 країни СНД: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Росія, Таджикистан, Узбекистан на Генеральній Асамблеї ООН проголосували проти резолюції щодо порушень прав людини в Криму. У квітні 2018 на 11-му безпековому форумі Президент України П. Порошенко анонсував вихід України із СНД разом із денонсацією Договору про дружбу з Росією. У травні 2018 Україна офіційно вийшла з координаційних органів СНД. 28 серпня 2018 Україна закрила своє представництво в штаб-квартирі СНД у Мінську та вийшла з низки договорів у форматі СНД. Київ став штаб-квартирою національних координаторів співпраці країн ГУАМ. 17 травня 2021 було підписано Меморандум про взаєморозуміння між МЗС України, Грузії і Молдови щодо започаткування поглибленого співробітництва з питань європейської інтеграції у форматі "Асоційованого тріо". 15 грудня 2021 на саміті "Східного партнерства" Євросоюзу було офіційно презентовано об’єднання асоційованих країн-членів ЄС: України, Грузії і Молдови щодо виконання угод про асоціацію та просування до членства в Євросоюзі. Після цього стало зрозуміло, що "СНД" проживе стільки, скільки це буде потрібно Росії. Кремль зміцнював контроль над пострадянським простором шляхом формалізації "Союзної держави" з Білорусією та затягуванням до цього формату Казахстану, особливо після проведення 4-19 січня 2022 "миротворчої операції" ОДКБ на території Казахстану. Ще один інструмент такого контролю власне ОДКБ як прикриття російського військово-політичного домінування в країнах пострадянського простору, в яких не відбулися демократичні зміни.

дата публікації: 2022 р.

Література:
  1. Содружество независимых государств. Портрет на фоне перемен. Минск, 1996
  2. Матвієнко В.М. Співдружність незалежних держав: історія створення та розвитку. Вісник Київського університету. 1997. Вип.6
  3. Горбачев М.С. Союз можно было сохранить. М., 1999
  4. Кравчук Л.М. Маємо те, що маємо. Спогади і роздуми. К., 2002
  5. Орлова Т.В. Історія нових незалежних держав. К., 2010


Посилання:
  • ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ, СПІВРОБІТНИЦТВО І ПАРТНЕРСТВО МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЙСЬКОЮ ФЕДЕРАЦІЄЮ 1997
  • ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ
  • МІНСЬК
  • СРСР, СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК
  • ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

  • Пов'язані терміни:
  • НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ 1990–1991
  • УКРАЇНСЬКА РСР НА МІЖНАРОДНІЙ АРЕНІ У ПЕРІОД ХОЛОДНОЇ ВІЙНИ
  • АЛМА-АТИНСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ 1991
  • АЗЕРБАЙДЖАН
  • БІЛОВЕЗЬКА УГОДА ПРО СТВОРЕННЯ СНД 1991
  • ДЕПОРТАЦІЇ В РЕТРОСПЕКТИВІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ
  • ДОГОВОРИ МІЖНАРОДНІ УКРАЇНИ 1992–2004
  • ЄЛЬЦИН БОРИС МИКОЛАЙОВИЧ
  • ЕМІГРАЦІЯ
  • ЄВРОПЕЙСЬКА ІНТЕГРАЦІЯ
  • ХОЗАРСЬКІ МІФИ
  • КЛАСИ СУСПІЛЬНІ
  • КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ ДОБИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ УКРАЇНИ
  • КРАВЧУК ЛЕОНІД МАКАРОВИЧ
  • КОНГРЕС УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (КУН)
  • КИРГИЗСТАН, КИРГИЗЬКА РЕСПУБЛІКА
  • ЛЮТЕРАНСТВО
  • МІГРАЦІЯ ЗОВНІШНЯ (МІЖДЕРЖАВНА)
  • МІНСЬК
  • МІЖДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОМІТЕТ (МЕК)
  • МІЖНАРОДНІ РЕГІОНАЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ
  • МІЖПАРЛАМЕНТСЬКА АСАМБЛЕЯ (МПА)
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
  • НАЦІОНАЛЬНІ МЕНШИНИ УКРАЇНИ
  • НОВО-ОГАРЬОВСЬКИЙ ПРОЦЕС
  • ОДЕСА
  • ПАССЕК ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА
  • ПАТОН БОРИС ЄВГЕНОВИЧ
  • П'ЯТИДЕСЯТНИЦТВО
  • РЕПАТРІАЦІЯ
  • РЕСТИТУЦІЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
  • РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ 2013–2014
  • РОСІЯ
  • РУСЬКА ПРАВОСЛАВНА СТАРООБРЯДСЬКА ЦЕРКВА
  • РУССКИЙ МИР
  • ШАПОВАЛ ЮРІЙ ІВАНОВИЧ
  • ШПОРЛЮК РОМАН ВАСИЛЬОВИЧ
  • СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ
  • ТАДЖИКИСТАН, РЕСПУБЛІКА ТАДЖИКИСТАН
  • ТЕОЛОГІЯ
  • ТУРКМЕНІСТАН, РЕСПУБЛІКА ТУРКМЕНІСТАН
  • УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА КОМІСІЯ ІСТОРИКІВ
  • ВІЛЬСОН ЕНДРЮ ЛІВІНГСТОН
  • ЯНУКОВИЧ ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ
  • ЗБРОЙНА АГРЕСІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
  • ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ 1990–Х РОКІВ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)