ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

СОБОРИ ЦЕРКОВНІ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921–1930

  Бібліографічне посилання: Преловська І.М. СОБОРИ ЦЕРКОВНІ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921–1930 [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Sobory_t (останній перегляд: 28.03.2024)
СОБОРИ ЦЕРКОВНІ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921–1930

СОБОРИ ЦЕРКОВНІ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 1921—1930.

Перший Всеукраїнський православний церковний Собор УАПЦ.

Церк. рух за утворення автокефальної правосл. церкви в Україні тривав упродовж 1917—21. Законом Директорії УНР 1919 та постановою Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР) від 5 травня 1920 було проголошено автокефалію, але інституціоналізація Церкви і утворення укр. єпископату вимагали скликання церк. Собору. Всеукраїнський православний церковний собор відкрився в Києві у великому Софійському кафедральному соборі (див. Софійський собор) 14 жовтня 1921 і тривав до 30 жовтня. У день відкриття Собору були присутні 472 делегати з усіх губерній України. Гол. подією Собору стало висвячення Всеукр. митрополита Василя Липківського і утворення єпископату Української автокефальної православної церкви. Перші кілька днів тривало обговорення руху за українізацію Церкви, який поширювався по повітах і викликав протистояння із противниками утворення Укр. церкви. 18 жовтня 1921 на Соборі вирішили запросити екзарха моск. патріарха в Україні митрополита Михаїла (Єрмакова) для переговорів щодо висвяти укр. єпископів. Наступного дня він заявив учасникам, що не уповноважений вести переговори від імені всього єпископату через неканонічність зібрання, і залишив засідання. Після цього делегати підтримали пропозицію про здійснення хіротонії митрополита УАПЦ без участі єпископів. Розкол між учасниками собору виник 20 жовтня 1921 після доповідей протоієрея К.Соколовського і В.Чехівського, який запропонував здійснити висвячення за чином, який існував в Александрійській церкві до 250. Обрання митрополита УАПЦ відбулося 21 жовтня 1921. Для хіротонії було запропоновано дістати мощі священномученика митрополита Київського Макарія I, які зберігалися в Софійському соборі, і влаштувати з ними хресний хід навколо собору перед висвяченням. Під час літургії 23 жовтня 1921, в якій брали участь 30 священиків і 12 дияконів, у Софійському соборі був висвячений протоієрей Василь Липківський на митрополита Київського і всієї України УАПЦ. Висвячення відбулося без постригу, тому він у подальшому іменувався "Отець-Митрополит". Собор визнав недійсними постанови Моск. помісного Собору 1917—18 та Всеукр. Собору 1918, який закріпив за Церквою в Україні статус автономії в межах Московського патріархату. Було проголошено рівність членів УАПЦ між собою, замість єпископського синодального церк. устрою створено всенародно-соборноправний устрій, затверджено виборність кліру та духовенства, висвячено 12 єпископів, відкинуто, як неканонічний, перехід Київ. митрополії під зверхність моск. патріарха 1686, прийнято рішення відродити укр. нар. реліг. звичаї в житті УАПЦ (арх-ра, церк. мист-во, співи), розвивати церк. братства.

Другий Всеукраїнський православний церковний Собор УАПЦ.

Після 1-го Всеукр. Собору УАПЦ 1921 наступний Собор планували скликати 1925. Але через початок політ. репресій, звинувачень у "петлюрівщині", відмову в реєстрації статуту УАПЦ 2-й Всеукр. православний церковний Собор УАПЦ відбувся 17—30 жовтня 1927. У роботі брали участь 300 делегатів і гостей. Митрополит Василь Липківський привітав делегатів і призвав Боже благословенство на Собор. В.Чехівський прочитав доповідь "Сучасний стан релігії взагалі і християнства зокрема в світовому житті", а протоієрей К.Кротевич — "Роля й місце христіянства в сучасному житті", в яких розвивалися тези про роль Церкви Христової в питаннях моралі, свободи совісті. Окремою проблемою обговорювалася ситуація навколо Василя Липківського, якого переслідувала більшовицька влада. Після його виступу прийняли рішення направити до владних структур делегацію, але наступного дня представники адм. відділу Київ. окружного виконкому заявили на Соборі про необхідність усунення Василя Липківського від церк. діяльності через "антирадянську діяльність". Під тиском Собор прийняв відповідне рішення. Новим митрополитом обрано єпископа Гайсинського Миколу Борецького, протоієрей К.Малюшкевич став першим заступником митрополита, а протоієрей Й.Оксіюк — другим. Було переглянуто "Канони" УАПЦ 1921, відбулася дискусія про становище жінки в УАПЦ.

"Надзвичайні" Собори УАПЦ (УПЦ).

1930 УАПЦ припинила діяльність через намагання влади ліквідувати церк. життя в УСРР. 28—29 січня 1930 відбулися збори єпископів УАПЦ і 40 священиків, які було оголошено "надзвичайним" церк. Собором. Вони винесли ухвалу про "самоліквідацію" УАПЦ. Митрополит Микола Борецький, усі єпископи припинили духовне кер-во, залишившись "служителями культу" при церквах, де були зареєстровані владою. Пресове бюро РАТАУ 6 лютого 1930 розповсюдило ухвалу цього Собору. Після того рад. преса постійно повідомляла про випадки зречення єпископського та священицького сану. Під час процесу "Спілки визволення України" було заявлено про "контрреволюційність" УАПЦ, почалися масові арешти священиків, закриття та нищення церков. За короткий час замість 22 округ та понад 1 тис. парафій залишилось бл. 300 парафій.

Улітку 1930 в Харкові було організовано Всеукр. церк. тимчасовий орг. к-т на чолі з архієпископом Іваном Павловським, який звернувся 9 червня 1930 із циркулярним листом до вцілілих 300 парафій, "запрошуючи" їх об’єднатися в єдину церк. орг-цію, щоб узяти участь у запланованому 2-му "Надзвичайному" церк. Соборі. У листопаді 1930 Всеукр. орг. церк. тимчасовий к-т організував ряд єпархіальних конференцій, які "вибрали" своїх єпископів і духовенство. Останнім було запропоновано підписати декларацію, що проголошувала лояльність більшовицькому режимові, відмову від політ. діяльності. Церк. Собор 9—12 грудня 1930 затвердив нову назву "Українська православна церква", обрав митрополитом Харківським і всієї України УПЦ Івана Павловського, його заступником — протоієрея К.Малюшкевича. До УПЦ увійшло бл. 200 парафій колиш. УАПЦ. Впродовж 1930—38 внаслідок репресій УПЦ припинила своє існування.


Література:
  1. Діяння Всеукраїнського православного церковного Собору в м. Києві 14—30 жовтня н. с. 1921 р.: I: Канони Української Автокефальної Православної Церкви. II: Ухвали Собору в окремих питаннях життя Української Церкви. К., 1921
  2. Перший Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 14—30 жовтня 1921 року: Документи і матеріали. К.—Львів, 1999
  3. Другий Всеукраїнський Православний Церковний Собор УАПЦ 17—30 жовтня 1927 р.: Документи і матеріали, кн. 2. К., 2007
  4. Служіння і спадщина митрополита Василя Липківського: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, 17 листопада 2007 р. К., 2008

Посилання:
  • БОРЕЦЬКИЙ МИКОЛА
  • ЧЕХІВСЬКИЙ ВОЛОДИМИР МУСІЙОВИЧ
  • ДУХОВЕНСТВО
  • ХАРКІВ
  • КЛІР
  • КИЇВ
  • ЛИПКІВСЬКИЙ ВАСИЛЬ КОСТЯНТИНОВИЧ
  • МАКАРІЙ І
  • МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ
  • ПАРАФІЯ
  • ПАВЛОВСЬКИЙ ІВАН ДАНИЛОВИЧ
  • СОФІЙСЬКИЙ СОБОР У КИЄВІ
  • СПІЛКА ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ)
  • УКРАЇНСЬКА АВТОКЕФАЛЬНА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА
  • ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКОВНА РАДА
  • ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ЦЕРКОВНИЙ СОБОР

  • Пов'язані терміни:
  • МИТРОПОЛИТ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)