СЛОБОДА — 1) тип поселення в Центрально-Східній Європі в середньовіччі і ранньомодерний час. Термін "слобода" відомий на Русі із 13 ст. Його аналогами є польське "wola", чеське "lhota", латинське "liberta villa", німецьке "Hollunge", молдовське "slobozia". При заснуванні С. власник землі (фізична чи юрид. особа), на якій було розташов. поселення, звільняв його мешканців на певний час (до 30 років) від виконання повинностей та сплати податків. Ці пільги надавалися з метою залучити переселенців для освоєння територій, що колонізувалися або були спустошені внаслідок війни чи стихійного лиха. Після закінчення терміну пільг С. ставала поселенням зі звичайним статусом, але в наз- ві часто зберігалася складова "Слобода", "Слобідка", "Воля", "Вулька" тощо. Від численних слобід, заснованих укр. переселенцями, походить назва краю Слобідська Україна;

2) із 16 ст. у Росії, а згодом і на укр. землях, що входили до складу Рос. д-ви, — окрема частина міста (як правило, у передмісті або на посаді), мешканці якої вирізнялися за становою, професійною, етнічною ознакою або за власником. Слободи часто мали самоврядування;

3) у Росії до 1861 — велике село з некріпосним населенням;

4) окрема частина великого села.

ВОРТМАН Дмитро Якович

1. Антонович В. Предисловие. В кн.: Архив Юго-Западной России, ч. 6, т. 2. К., 1870
2. Wiśniewski J. Rozwój osadnictwa na pograniczu polsko-rusko-litewskim od końca ХIV do połowy ХVII w. «Acta Baltico-Slavica», 1964, t. 1
3. Matuszewski J. Nazwy administracyjne osad lokowanych na prawie niemieckim. Łódź, 1974
4. Кудрявцева Т.Н. Жилой посад и слободы. В кн.: Древнерусское градостроительство X—XV вв. М., 1993
5. Щенков А.С. Функциональная структура городов. Там само
6. Долинська М.Л. Історична топографія Львова XIV—XIX ст. Львів, 2006