Бібліографічне посилання: Йолон П.Ф.
ШИНКАРУК Володимир Іларіонович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Shynkaruk_V (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ШИНКАРУК ВОЛОДИМИР ІЛАРІОНОВИЧ
ШИНКАРУК Володимир Іларіонович (22.04.1928—29.11.2001) — філософ, громад. і політ. діяч. Д-р філос. н. (1965), професор (1965). Дійсний член АН УРСР (1978; із 1991 — АН України, із 1994 — Національної академії наук України), чл.-кор. АН СРСР (із 1991 — РАН). Засл. діяч н. і т. України (1996). Н. в с. Гайворон (нині село Володарського р-ну Київ. обл.). Після закінчення Київ. ун-ту (1950) працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором, зав. кафедри, деканом філос. ф-ту цього ун-ту. Із 1968 і до кінця життя — директор Ін-ту філософії АН УРСР (із 1991 — Ін-т філософії АН України, із 1994 — Інститут філософії імені Г.Сковороди Національної академії наук України), керівник творчого колективу наук. досліджень у галузі філос. антропології. Багатолітній віце-президент Філос. товариства СРСР та голова його українського відділу. Один із засновників Київ. філос. школи, у центрі уваги якої стояла проблема "людина—світ", фундатор наук. досліджень філос. проблем людини. Широке визнання отримали його фундаментальні розробки теорії та історії матеріалістичної діалектики, нім. класичної філософії, історії укр. філософії, філософсько-соціологічних проблем науково-тех. революції, методологічних принципів дослідження укр. к-ри, категорій надії, віри та любові як сутнісних визначень людини. За рад. доби зазнав звинувачень у ревізіонізмі. 1985—90 — депутат ВР УРСР, керівник комісії з підготовки Закону "Про мови в Українській РСР". 1984—98 очолював Т-во "Знання" України (див. "Знання"). Лауреат премій ім. Д.Мануїльського АН УРСР (1977), Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1982). Нагороджений 5-ма орденами, у т. ч. орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст. (1998), та 4-ма медалями. 1964 за роботу з філософії Г.-В.Геґеля отримав золоту медаль Геґелівського т-ва (Франція). П. у м. Київ. |
дата публікації: 2013 р.
Праці: - Логика, диалектика и теория познания Гегеля. К., 1969
- Теория познания, логика и диалектика И.Канта. К., 1974
- Единство диалектики, логики и теории познания. К., 1977
- Філософія Григорія Сковороди. К., 1972 (у співавт.)
- Феномен української культури: методологічні засади осмислення. К., 1996 (у співавт.)
Література: - Володимир Іларіонович Шинкарук. К., 1988
- Філософські діалоги’ 2010, вип. 4, ч. 1: Філософсько-антропологічні читання: творча спадщина В.І. Шинкарука та сьогодення. К., 2010
- Екзистенційні виміри філософсько-антропологічного пізнання: творча спадщина В. Шинкарука: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: 14 квітня 2011 року. К., 2011
- Філософсько-антропологічні студії’ 2012: «Творча спадщина В.І. Шинкарука та сьогодення (до 80-ліття від дня народження)», ч. 2. К., 2012
|