ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ШЕРЕМЕТЄВ БОРИС ПЕТРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В. ШЕРЕМЕТЄВ Борис Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Sheremetiev_B (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці

ШЕРЕМЕТЄВ БОРИС ПЕТРОВИЧ

ШЕРЕМЕТЄВ Борис Петрович (05.05(25.04).1652—28(17).11.1719) — рос. військ. діяч, генерал-фельдмаршал (1701), граф (1706). Походив з російського боярського роду тюркського походження. Його батько, боярин П.Шереметєв, був воєводою рос. гарнізону в Києві. Навч. в Київ. колегіумі. 1681 керував частиною рос. військ на кордоні з Кримським ханатом, мав чин воєводи і тамбовського намісника. Із 1684 брав участь у переговорах й укладенні "Вічного миру" 1686. За участь у спільних українсько-рос. походах на Крим (див. Кримські походи 1687 і 1689) отримав чин ближнього боярина і в’ятського намісника. Під час Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 командував рос. армією та спільно з наказним гетьманом укр. війська Я.Лизогубом воював проти Османської імперії. 1697—99 перебував з дипломатичними місіями у Польщі, Венеції, Італії, на Мальті, де мав при собі "духовного чина Малороссийского края иерея Иосифа Прокопиева сына Пашковского". Відзначився в Північній війні 1700—1721, в ході якої на першому етапі здійснював заг. кер-во воєнними діями укр. козацтва в Лівонії. За успішні дії проти шведів отримав звання генерал-аншефа, а згодом — генерал-фельдмаршала (1701) та був нагороджений орденом Андрія Первозванного. Керував придушенням повстання стрільців у Астрахані (нині місто в РФ; 1705—06), за що отримав графський титул. Під час Полтавської битви 1709 очолював рос. піхоту. 1710 царські війська під командуванням Ш. здобули м. Рига (нині столиця Латвії). Командував рос. армією у Прутському поході 1711. Протягом 1712—14 очолював розташов. на кордоні з Осман. імперією армійські підрозділи. 1715—17 — командувач корпусу в Померанії та Мекленбурзі. Був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I.

Володів маєтностями в Україні, до 1708 підтримував тісні відносини з гетьманом І.Мазепою. 1711 гетьман І.Скоропадський надав Ш. у володіння м. Сміла. Після втрати Правобережної України як компенсацію за маєтки він отримав села Ольшанка, Єросівка, Змирянка в Лівобережній Україні. Від двох дружин мав п’ятьох доньок і трьох синів. Один із його синів, Михайло (генерал-майор, посол в Осман. імперії, п. 1714), похований у Києво-Печерській лаврі. Донька Анна (у шлюбі — кн. Долгорукова) прийняла схиму в Київському Свято-Фролівському Вознесенському монастирі. 1714 Ш. започаткував Тихвінську Борисівську пустинь у заснованій ним же слободі Борисівка неподалік м. Бєлгород (нині місто в РФ). Виявляв бажання стати ченцем Києво-Печерського монастиря. Залишив заповіт, у якому велів поховати його в Києво-Печерській лаврі, проте згідно з наказом царя Петра I його поховали у Свято-Лазаревській церкві Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі.

дата публікації: 2013 р.

Праці:
  1. Военно-походный журнал 1711—1712 гг. СПб., 1898
Література:
  1. Барсуков А.П. Род Шереметевых, кн. 1—8. СПб., 1881—1904
  2. Шереметьев Борис Петрович. В кн.: Русский биографический словарь, т. 23. СПб., 1911
  3. Павленко Н.И. Птенцы гнезда Петрова. М., 1988
  4. Заозерский А.И. Фельдмаршал Б.П. Шереметев. М., 1989
  5. Бантыш-Каменский Д.Н. Генерал-фельдмаршал граф Борис Петрович Шереметев. В кн.: Бантыш-Каменский Д.Н. Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. М., 1991 (репринт 1840)
  6. Буганов В.И., Буганов А.В. Полководцы XVIII в. М., 1992
  7. Чухліб Т. Шереметєв Борис Петрович. В кн.: Києво-Могилянська академія в іменах, ХVII—ХVIII ст.: Енциклопедичне видання. К., 2001
  8. Його ж. Український гетьманат у Великій Північній війні 1700—1721 рр.: проблеми міжнародного та воєнно-політичного становища. В кн.: Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха: Збірник наукових праць. К., 2008
  9. Таирова-Яковлева Т.Г. Иван Мазепа и Российская империя: история «предательства». М., 2011

Посилання:
  • АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 І 1689
  • КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
  • КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
  • КИЇВ
  • КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
  • ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
  • ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
  • ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
  • ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709
  • ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
  • ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • ШЕРЕМЕТЄВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • СКОРОПАДСЬКИЙ ІВАН ІЛЛІЧ
  • СМІЛА , МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
  • СТРІЛЬЦІ
  • ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.
  • ВОЄВОДА

  • Пов'язані терміни:
  • АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696
  • КАЗІКЕРМЕН, КИЗИКЕРМЕН
  • КОМЕНДАНТИ РОСІЙСЬКІ В ГЕТЬМАНЩИНІ 18 СТ.
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • МЕЖИГІРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МИРГОРОД
  • ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
  • ПРУТСЬКИЙ ТРАКТАТ 1711
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1686–1700
  • ШЕРЕМЕТЄВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
  • ШУМЛЯНСЬКИЙ ЙОСИФ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)