|
Бібліографічне посилання: Чухліб Т.В.
ШЕРЕМЕТЄВ Борис Петрович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 10: Т-Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2013. - 688 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Sheremetiev_B (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 10: Т-Я ) в електронній біблотеці
ШЕРЕМЕТЄВ БОРИС ПЕТРОВИЧ
ШЕРЕМЕТЄВ Борис Петрович (05.05(25.04).1652—28(17).11.1719) — рос. військ. діяч, генерал-фельдмаршал (1701), граф (1706). Походив з російського боярського роду тюркського походження. Його батько, боярин П.Шереметєв, був воєводою рос. гарнізону в Києві. Навч. в Київ. колегіумі. 1681 керував частиною рос. військ на кордоні з Кримським ханатом, мав чин воєводи і тамбовського намісника. Із 1684 брав участь у переговорах й укладенні "Вічного миру" 1686. За участь у спільних українсько-рос. походах на Крим (див. Кримські походи 1687 і 1689) отримав чин ближнього боярина і в’ятського намісника. Під час Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 командував рос. армією та спільно з наказним гетьманом укр. війська Я.Лизогубом воював проти Османської імперії. 1697—99 перебував з дипломатичними місіями у Польщі, Венеції, Італії, на Мальті, де мав при собі "духовного чина Малороссийского края иерея Иосифа Прокопиева сына Пашковского". Відзначився в Північній війні 1700—1721, в ході якої на першому етапі здійснював заг. кер-во воєнними діями укр. козацтва в Лівонії. За успішні дії проти шведів отримав звання генерал-аншефа, а згодом — генерал-фельдмаршала (1701) та був нагороджений орденом Андрія Первозванного. Керував придушенням повстання стрільців у Астрахані (нині місто в РФ; 1705—06), за що отримав графський титул. Під час Полтавської битви 1709 очолював рос. піхоту. 1710 царські війська під командуванням Ш. здобули м. Рига (нині столиця Латвії). Командував рос. армією у Прутському поході 1711. Протягом 1712—14 очолював розташов. на кордоні з Осман. імперією армійські підрозділи. 1715—17 — командувач корпусу в Померанії та Мекленбурзі. Був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I. Володів маєтностями в Україні, до 1708 підтримував тісні відносини з гетьманом І.Мазепою. 1711 гетьман І.Скоропадський надав Ш. у володіння м. Сміла. Після втрати Правобережної України як компенсацію за маєтки він отримав села Ольшанка, Єросівка, Змирянка в Лівобережній Україні. Від двох дружин мав п’ятьох доньок і трьох синів. Один із його синів, Михайло (генерал-майор, посол в Осман. імперії, п. 1714), похований у Києво-Печерській лаврі. Донька Анна (у шлюбі — кн. Долгорукова) прийняла схиму в Київському Свято-Фролівському Вознесенському монастирі. 1714 Ш. започаткував Тихвінську Борисівську пустинь у заснованій ним же слободі Борисівка неподалік м. Бєлгород (нині місто в РФ). Виявляв бажання стати ченцем Києво-Печерського монастиря. Залишив заповіт, у якому велів поховати його в Києво-Печерській лаврі, проте згідно з наказом царя Петра I його поховали у Свято-Лазаревській церкві Олександро-Невської лаври в Санкт-Петербурзі. | дата публікації: 2013 р.
Праці: - Военно-походный журнал 1711—1712 гг. СПб., 1898
Література: - Барсуков А.П. Род Шереметевых, кн. 1—8. СПб., 1881—1904
- Шереметьев Борис Петрович. В кн.: Русский биографический словарь, т. 23. СПб., 1911
- Павленко Н.И. Птенцы гнезда Петрова. М., 1988
- Заозерский А.И. Фельдмаршал Б.П. Шереметев. М., 1989
- Бантыш-Каменский Д.Н. Генерал-фельдмаршал граф Борис Петрович Шереметев. В кн.: Бантыш-Каменский Д.Н. Биографии российских генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов. М., 1991 (репринт 1840)
- Буганов В.И., Буганов А.В. Полководцы XVIII в. М., 1992
- Чухліб Т. Шереметєв Борис Петрович. В кн.: Києво-Могилянська академія в іменах, ХVII—ХVIII ст.: Енциклопедичне видання. К., 2001
- Його ж. Український гетьманат у Великій Північній війні 1700—1721 рр.: проблеми міжнародного та воєнно-політичного становища. В кн.: Гетьман Іван Мазепа: постать, оточення, епоха: Збірник наукових праць. К., 2008
- Таирова-Яковлева Т.Г. Иван Мазепа и Российская империя: история «предательства». М., 2011
|
Посилання:АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696
КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 І 1689
КРИМСЬКИЙ ХАНАТ
КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ЛАВРА
КИЇВ
КИЇВСЬКИЙ СВЯТО-ФЛОРІВСЬКИЙ ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МОНАСТИР
ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ЛІВОБЕРЕЖЖЯ
МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ
ПЕТРО І, ПЕТРО I ОЛЕКСІЙОВИЧ, ПЕТРО ВЕЛИКИЙ
ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700–1721, ВЕЛИКА ПІВНІЧНА ВІЙНА, ТРЕТЯ ПІВНІЧНА ВІЙНА
ПОЛТАВСЬКА БИТВА 1709
ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА, ПРАВОБЕРЕЖЖЯ
ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
ШЕРЕМЕТЄВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
СКОРОПАДСЬКИЙ ІВАН ІЛЛІЧ
СМІЛА , МІСТО ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛ.
СТРІЛЬЦІ
ВІЧНИЙ МИР 1686 Р.
ВОЄВОДА
Пов'язані терміни:АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696
КАЗІКЕРМЕН, КИЗИКЕРМЕН
КОМЕНДАНТИ РОСІЙСЬКІ В ГЕТЬМАНЩИНІ 18 СТ.
МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
МЕЖИГІРСЬКИЙ КОЗАЦЬКИЙ ЛІТОПИС
МИРГОРОД
ПРУТСЬКИЙ ПОХІД 1711
ПРУТСЬКИЙ ТРАКТАТ 1711
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1686–1700
ШЕРЕМЕТЄВ ПЕТРО ВАСИЛЬОВИЧ
ШУМЛЯНСЬКИЙ ЙОСИФ
(тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)
|