Бібліографічне посилання: Аркуша О.Г.
СЕЙМОВА УГОДА 1914 [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Sejmova_uhoda_1914 (останній перегляд: 29.03.2024)
СЕЙМОВА УГОДА 1914
СЕЙМОВА УГОДА 1914 — закон, ухвалений Галицьким крайовим сеймом 14 лютого 1914 та затверджений австрійс. імп. Францом-Йосифом I Габсбургом 8 липня 1914, що змінив Крайовий статут для Галичини 1861 і запровадив нову Виборчу сеймову ординацію для Галичини. Угода була результатом тривалої боротьби за демократизацію виборчого права, наслідком нац. та соціального компромісу. Закон, в основу якого покладено проект М.Бобжинського, зберіг засаду репрезентації інтересів, однак поширив виборче право на незаможні верстви населення та запровадив принцип репрезентації інтересів польс. та укр. народів. Галицький крайовий сейм повинен був складатися з 221 депутата, у т. ч. — 12 вірилістів (особи, які отримували сеймові мандати завдяки своїй посаді), до яких передбачалось додати ректора майбутнього укр. ун-ту. Решту обирали в 5-ти куріях за наступною квотою: 1) великі землевласники — 45 депутатів, у т. ч. 1 українець; 2) цензова міська курія, до якої належали перші 2/3 платників прямих податків, — 46 депутатів; 3) заг. міська курія — 12 мандатів, у 2-й і 3-й куріях діяв принцип плюральності; 4) торгово-пром. палати — 5; 5) містечка і сільс. громади — 105, у т. ч. 57 поляків і 48 українців. Загалом українці отримали 27,2 % сеймових мандатів. Нова Виборча сеймова ординація для Галичини регламентувала перебіг виборів із метою максимального усунення адм. важелів впливу. С.у. не була реалізована через початок Першої світової війни. |