ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ПОЛОННЕ

  Бібліографічне посилання: Вирський Д.С. ПОЛОННЕ [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Polonne_mst (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОЛОННЕ

ПОЛОННЕ – місто Хмельницької області, райцентр. Розташов. на р. Хомора (прит. Случі, бас. Дніпра). Населення 22,1 тис. осіб (2010).

Уперше згадується при описі подій 1169, коли на околиці П. здійснили набіг половці. У зв'язку з повідомленням, що це "град Богородиці Десятинної", першою датою в історії міста безпідставно вважають 996 – літописну дату спорудження Десятинної церкви. 1195 вел. кн. київ. Рюрик Ростиславич віддав П. волин. кн. Роману Мстиславичу. Імовірно, зруйноване 1240 монголами. Рештками давньорус. П. є городище (у наш час зруйноване) площею1 га, датоване 12–13 ст.

Із 1494 – у володінні кн. Острозьких (із незначними перервами в серед. 16 ст.). 1510 кн. К.Острозький збудував у місті нову фортецю. 1511 місту надано великокняжий привілей на 1 ярмарок (1518 підтверджений). 1603 заради розбудови міста міщани отримали 20-літнє звільнення від податків. Із 1607 де-факто мало магдебурзьке право (яке мали просити польс. короля затвердити). За інвентарем 1620, у П. налічувалося 902 будинки (464 – у Старому місті і 438 – у Новому), а за подимним реєстром 1629 – 970 димів. 1621 за дружиною місто здобув С.Любомирський, який бл. 1640 заклав тут новий замок, а навколо нього – новий міський центр, розпланований за принципом "ідеального" ренеcансового міста у вигляді рівнобічного п'ятикутника з укріпленнями бастіонного типу. У місті проживала численна єврейс. громада.

У липні 1648 повстанці М.Кривоноса, порозумівшися з укр. частиною населення міста, здобули П. Якийсь час П. було сотенним центром Волинського полку. Місто опинилося на кордоні ("по Случ") козац. д-ви і через постійні бойові дії швидко знелюдніло (утім старі укріплення не раз ставали опорними пунктами для багатьох армій до кінця 18 ст.). 1766 власник П. кн. М.Любомирський отримав королів. привілей на ярмарки в місті. Бл. 1780 власником П. (чи його частини) став кн. К.Понінський (1753–1817), якого 1781 в П. відвідав польс. король Станіслав Август Понятовський. Після кн. К.Понінського (або й одночасно з ним після 1780) містечком володів граф Т.Валевський (спадкоємець князів Любомирських), а згодом – графи Дуніни-Карвіцькі.

Адміністративно П. до 1793 належало до Кременецького пов. Волинського воєводства, згодом – до Новоград-Волинського пов. Ізяславського намісництва (1793–95) і Волинського намісництва (1795–96), а з 1797 – Волинської губернії. На 1846 в місті мешкало 3656 осіб, з них – 1400 євреїв (до поч. 20 ст. відсоток єврейс. населення лише зростав). На 1879 П. мало до 1 тис. дворів із 6682 жителями (місто поділялося на 7 частин, у яких почергово протягом року відбувалися ярмарки). 1897 в місті (з околицями) мешкало 16,3 тис. осіб. 1873 через П. пройшла Києво-Брестська залізниця, що дало поштовх екон. розвитку міста. 1889 славутський фабрикант М.Шапіро заснував тут ф-ку "Фарфор і фаянс" (на 1914 вона мала 671 робітника, досьогодні це найпримітніше підпр-во П.).

На осінь 1917 П. перебувало у прифронтовій смузі російсько-австрійс. фронту, відтак саме численні солдатські підрозділи "робили революцію" в місті. Через близькість до стратегічно важливої залізничної гілки (ШепетівкаБердичів – Козятин; нині місто Він. обл.) П. протягом 1917–20 ставало місцем численних боїв громадянської війни в Україні 1917–1921.

Із 1923 – райцентр: до 1930 – Шепетівської округи, 1932–37 – Вінницької області, із 1937 – Кам'янець-Подільської (із 1954 – Хмельн.) обл. 1938 П. отримало статус міста.

Від 6 липня 1941 до 8 січня 1944 П. окуповане гітлерівцями. У місті створено гетто (на території рад. концтабору 1936–52), мешканців якого згодом знищено. В околицях П. діяли партизани. 1962 Полонський р-н приєднаний до Шепетівського. 1967 відновлений. 1996 відбулося урочисте святкування 1000-ліття П.

Найпримітнішими пам'ятками П. є костьол св. Анни (1607), залишки земляної фортеці з мурованим бастіоном (17 ст.), садиба Карвіцьких (19 ст.), Покровська церква (1910).

Веб-сайт міста: http://polonne.com.ua.


Література:
  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, t. 8. Warszawa, 1887
  2. ІМіС УРСР. Хмельницька область. К., 1971
  3. Трегубова Т.О. Полонне – місто-фортеця XVII століття. В кн.: Мистецтво і сучасність. К., 1980
  4. Місту Полонному – 1000 років: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 15–17 червня 1995 року. Полонне, 1995
  5. Рибачок А. Полонне: Історія та сучасність. Полонне, 2006.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • БЕРДИЧІВ
  • ДЕСЯТИННА ЦЕРКВА
  • ДИМ
  • ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В УКРАЇНІ 1917–1921
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • КРИВОНІС МАКСИМ
  • ЛЮБОМИРСЬКІ (LUBOMIRSCY)
  • МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО
  • ОСТРОЗЬКІ
  • ОСТРОЗЬКИЙ КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ
  • ПОЛОВЦІ
  • РЮРИК РОСТИСЛАВИЧ, РЮРИК-ВАСИЛІЙ РОСТИСЛАВИЧ
  • РОМАН МСТИСЛАВИЧ, РОМАН-БОРИС МСТИСЛАВИЧ
  • ШЕПЕТІВКА, МІСТО ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛ.
  • ШЕПЕТІВСЬКА ОКРУГА
  • СТАНІСЛАВ-АВГУСТ ПОНЯТОВСЬКИЙ
  • ВІННИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • ВОЛИНСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ВОЛИНСЬКЕ НАМІСНИЦТВО
  • ВОЛИНСЬКИЙ ПОЛК
  • ЯРМАРОК

  • Пов'язані терміни:
  • ФАСТІВСЬКИЙ ПОЛК
  • ГАННОВЕР НАТАН ТА ЙОГО ХРОНІКА
  • ГЕТЬМАНЩИНА
  • ІУДАЇЗМ В УКРАЇНІ
  • ХАСИДИЗМ
  • ХМЕЛЬНИЦЬКА ОБЛАСТЬ
  • КРИМСЬКІ ТАТАРИ
  • КИЄВО-БЕЛЗЬКИЙ ШЛЯХ
  • КИЇВСЬКИЙ ШЛЯХ
  • МОЛОДОЖАНИН ЛЕОНІД ГРИГОРОВИЧ
  • МИХАЛЬЧУК КОСТЯНТИН ПЕТРОВИЧ
  • ОВРУЧ
  • РОМАН МСТИСЛАВИЧ, РОМАН-БОРИС МСТИСЛАВИЧ
  • ШТУНДИЗМ
  • СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКА БИТВА 1648
  • УМАНСЬКИЙ ПОЛК
  • ВОЛИНСЬКИЙ ПОЛК


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)