Бібліографічне посилання: Андрощук О.В.
ПОЛІССЯ, Прип'ятське Полісся [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Polissia (останній перегляд: 29.03.2024)
ПОЛІССЯ, ПРИП'ЯТСЬКЕ ПОЛІССЯ
ПОЛІССЯ, Прип'ятське Полісся – вкритий лісами та болотами малозалюднений регіон в басейні р. Прип'ять (північ Правобережної України і південь Білорусі). Природні умови зумовили тут низький рівень урбанізації, ізольованість населених пунктів, а це, у свою чергу, – добру збереженість багатьох елементів традиційної матеріальної та духовної к-ри населення П. (див. Поліщуки). Однозначне окреслення меж П. (утім, як і будь-якого ін. неадм. регіону) неможливе, оскільки залежить від завдань, які стоять перед конкретним дослідником. Згідно з чинним адм.-тер. поділом, укр. частина П. охоплює пн. р-ни Київської області, Житомирську область (окрім пд. р-нів), Рівненську область та Волинську область (за винятком крайніх пд. частин двох останніх областей). Уперше назва "Полісся" згадується в Іпатіївському літописі під 1274, коли луцький кн. Мстислав Данилович "шелъ бяшеть от Копыля воюя по Полѣсью" (нині м. Копиль – райцентр Мінської обл., Білорусь). З 15 ст. термін П. починає вживатися в писемних джерелах (вперше – в "Історії Польщі" Я.Длугоша), а з 17 ст. – на картах (вперше – на карті ВКЛ, укладеної Т.Маковським і виданої в Амстердамі 1613). У ранньодерж. період (9–10 ст.) П. було контактною зоною слов'ян. племінних союзів дреговичів, волинян, древлян, а також балтського союзу ятвягів. П. ніколи не становило окремої територіальної одиниці. У 12–13 ст. входило до складу кількох давньорус. земель: Волинської землі, Київської землі, Чернігово-Сіверської землі, а також Туровського князівства. Протягом 14–15 ст. більша частина П. увійшла до складу Великого князівства Литовського, а менша (у верхній течії Прип'яті) – до складу Королівства Польського. У серед. 16 ст., згідно з новим адм. поділом ВКЛ, укр. частина П. ввійшла до складу Волинського воєводства та Київського воєводства. Після Люблінської унії 1569 пн. частина П. була включена до Берестейського, Мінського і Новгородського воєводств у складі ВКЛ, а пд. – до Київського, Волинського і Підляського воєводств у складі Королівства Польського. Під час національної революції 1648–1676 П. деякий час перебувало під контролем Війська Запорозького. 1657 у пн. частині П. сформовано Пінсько-Турівський полк. За Андрусівським договором (перемир'ям) 1667 Правобережне П. залишилося під владою Речі Посполитої. Після поділів Польщі 1793 і 1795 регіон відійшов до Рос. імперії і з поч. 19 ст. входив до складу Волинської губернії, Київської губернії, Гродненської та Мінської губерній. Під час Першої світової війни через П. проходила лінія фронту (1915–17). В добу української революції 1917–1921 П. входило до складу Української Народної Республіки. Згідно з Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921, зх. частина П. відійшла до Польщі. 1920–39 П. входило до складу двох адм.-тер. одиниць 2-ї Речі Посполитої – Поліського воєводства (із центром у м. Брест; нині місто в Білорусі) та Волин. воєводства (із центром у м. Луцьк). У вересні 1939 Волин. Полісся разом з ін. західноукр. землями ввійшло до СРСР і було включене до складу УРСР (15 листопада 1939). 4 грудня 1939 на його теренах сформовані Волинська та Ровенська (від 1991 – Рівненська) області УРСР. Впродовж 1939–54 у складі Білорус. РСР існувала Поліська обл. із центром у м. Мозир (нині місто Гомельської обл., Білорусь). У роки Другої світової війни на території П. діяли укр. збройні формування (Поліська Січ, Українська повстанська армія), рад. партизан. загони. Після Чорнобильської катастрофи 1986 частина П. опинилася в межах Чорнобильської зони відчуження. У джерелах 13–19 ст., а також у працях істориків, військових та ін. назва "Полісся" означає перш за все басейн Прип'яті (прит. Дніпра). Проте в наш час термін "Полісся" вживається ще в кількох значеннях: 1) тип ландшафту, який сформувався в районах поширення давніх річкових та водно-льодовикових відкладів, пов'язаних з материковим зледенінням Євразії та Пн. Америки; 2) фізико-геогр. регіон – Поліська низовина; 3) зона мішаних лісів у межах України – Укр. Полісся; 4) етногр. регіон (макрорегіон) України – Укр. Полісся (див. Етнографічні регіони України); 5) лінгвістичний регіон – зона поширення північноукр. (поліських) говірок; 6) два етногр. регіони Білорусі: Західне і Східне Полісся. |
Література: - Крип'якевич І.П. Адміністративний поділ України 1648–1654 рр. В кн.: Історичні джерела та їх використання, вип. 2. К., 1966
- Чаквин І. Полісся і його локалізація (за історичними, історіографічними та польовими матеріалами). "Народна творчість та етнографія", 1984, № 2
- Полесье: Материальная культура. К., 1988
- Заставний Ф. Українські етнічні землі. Львів, 1993
- Полісся: Мова, культура, історія: Матеріали міжнародної конференції. К., 1996
- Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження, вип. 1: Київське Полісся. Львів, 1997
- Лоза Ю. Західне Полісся: Етнічні межі і політичні кордони. "Пам'ятки України: Історія та культура", 2002, № 3–4
- Минуле і сучасне Волині й Полісся: Край на межі тисячоліть: Матеріали X Наукової історико-краєзнавчої конференції, яка відбулася у Старому Чорторийську, Маневичах, Четверні та Нововолинську в 2000–2002 рр.: Збірник наукових праць. Луцьк, 2002.
|