Бібліографічне посилання: Приходнюк О.М.
ПЕНЬКІВСЬКА КУЛЬТУРА [Електронний ресурс] . URL: http://www.history.org.ua/?termin=Penkivska_k_ra (останній перегляд: 29.03.2024)
ПЕНЬКІВСЬКА КУЛЬТУРА
ПЕНЬКІВСЬКА КУЛЬТУРА – археол. к-ра серед. 4 – 7 ст., поширена на покордонні Лісостепу і Степу від Сіверського Дінця (прит. Дону) до Пруту (прит. Дунаю) і далі – до Нижнього Подунав'я, де пеньківські пам'ятки співіснують із празькими та гето-дакійськими старожитностями. Її пам'ятки відкрито наприкінці 1950-х рр. Д.Березовцем біля с. Пеньківка в Потясминні. У наступні десятиліття широкомасштабні роботи з вивчення пеньківських старожитностей провадилися на Лівобережжі Дніпра (Є.Горюнов), у Середньому Подніпров'ї (А.Сміленко, О.Приходнюк), Пд. Побужжі (П.Хавлюк), Дністровсько-Прутському межиріччі (І.Рафалович). На сьогодні відомо бл. 350 пам'яток П.к., десятки з яких підлягали широкомасштабним археол. розкопкам (поселення Пеньківка, Кочубіївка, Будище, Хитці, Скибинці, Семенки, Самчинці, Реча, Хуча та ін.). Населення проживало у невеликих селищах, на яких налічувалося до 30 житлових споруд. То були чотирикутні напівземлянки площею бл. 16 м² із вогнищем або кам'яною піччю. Поруч розташовувалися госп. споруди та ями-льохи. Біля с. Будище в Середньому Придніпров'ї та с. Селіште в Молдові досліджувалися городища П.к. Поблизу м. Гайворон на Пд. Бузі розкопано металургійний осередок (див. Гайворон), де виявлено більше двох десятків залізоплавильних горен. Урнові та безурнові поховання – кремації без зовн. ознак на поверхні, найкраще вивчені за розкопками біля с. Велика Андрусівка в Потясминні. При розкопках найчастіше трапляється ліплений від руки посуд – біконічні та округлобокі горщики, сковороди, миски. У ранніх пам'ятках трапляються фрагменти гончарної черняхівської, а на пізніх – канцерської та пастирської кераміки. Серед ін. знахідок виділяються вироби із заліза – наральники, серпи, коси, долота та ін.; прикраси з кольорових і благородних металів – пальчасті та зооантропоморфні фібули, браслети, предмети поясних наборів тощо; кам'яні жорна, ливарські формочки тощо. У П.к. виділяються 3 хронологічні етапи (серед. 4 – поч. 5 ст.; 5 ст.; 6–7 ст.) та 4 локальні варіанти (Дніпровське Лівобережжя, межиріччя Дніпра і Дністра, Дніпровське Надпоріжжя і Поорілля, Дністровсько-Прутське межиріччя). На покордонні зі степом на пеньківських поселеннях трапляються юртоподібні житла (Чернеччина, Багате, Йосипівка, Стецівка та ін.), а на могильниках – інгумації (Мохнач, Олексіївка, Селіште, Данчени), які засвідчують тісні взаємозв'язки слов'ян зі степовою тюркомовною людністю. Носіями П.к. були анти – одне з найвідоміших слов'ян. угруповань початкової доби середньовіччя. |