Бібліографічне посилання: Войтович Л.В.
ОСТРОЗЬКІ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Ostrozki_rid (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці
ОСТРОЗЬКІ
ОСТРОЗЬКІ – укр. князівський рід. Щодо походження О. в історіографії існують різні точки зору. Їх вважають нащадками князів з турово-пінської гілки Рюриковичів (М.Максимович, Ю.Вольф), зараховують до Гедиміновичів (Ю.Пузина, Н.Яковенко). Більшість дослідників (К.Стадніцький, Д.Зубрицький, Г.Власьєв, М.Баумгартен, Л.Войтович, І.Мицько) підтримують родинну версію (зафіксовану Б.Папроцьким та ін.) походження цих князів від волин. гілки Мономашичів. Перший відомий за джерелами – острозький кн. Данило, який як васал волин. кн. Любарта Гедиміновича 1366 підписав разом із ним угоду з польс. королем Казимиром III. Очевидно, до 1352 – бл. 1366 Данило, а потім його сини Юрій (після 1370–1377) та Михайло (1383–87) тримали Холмське князівство. Острозьке князівство сформувалося в 2-й пол. 14 ст. і на поч. 16 ст. поступово перетворилося на найбільший комплекс магнатського землеволодіння на укр. землях. Бл. 1450 з Острозького князівства виділилося Заславське. 1603 володіння О. були поділені між синами Василя-Костянтина (див. В.-К.Острозький) Янушем (див. Я.Острозький) та Олександром. Щоб уникнути роздроблення маєтків, останній із О. Януш 1608 заснував Ординацію Острозьку (майорат із 24 міст і бл. 600 сіл), яка після його смерті перейшла до князів Заславських, а після вигаснення останніх – до князів Любомирських. Визначними представниками роду були Федір (див. Ф.Острозький), Костянтин Іванович (див. К.Острозький), Василь-Костянтин, Януш і Олександр (1571–1603; волин. воєвода з 1593). О. були найпотужнішою укр. князівською родиною у ХVI – на поч. ХVII ст. З ними пов'язані культ. відродження, організація освіти та запровадження друкарства. Брали також активну участь в організації оборони пд.-сх. кордонів від ординців. |
дата публікації: 2010 р.
Література: - Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини ХVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993
- Войтович Л. Родина князів Острозьких. "ЗНТШ", 1996, т. 231
- Мицько І. Синодики монастирів як унікальне джерело української генеалогії: Князі Острозькі. "Лавра", 1999, № 2
- Войтович Л. Княжа доба на Русі: портрети еліти. Біла Церква, 2006.
|