Бібліографічне посилання: Герасимова Г.П. НОВИЧЕНКО Леонід Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2010. - 728 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Novychenko_L (останній перегляд: 09.06.2025)
Енциклопедія історії України ( Т. 7: Мі-О ) в електронній біблотеці

НОВИЧЕНКО Леонід Миколайович (31(18).03.1914–23.11.1996) – літературознавець, критик, чл.-кор. АН УРСР (1958), академік АН УРСР (1986), академік-секретар відділення НАН України (з 1993), засл. діяч н. і т. України (1995). Н. в с. Русанівка Гадяцького пов. Полтавської губ. (нині село Липоводолинського р-ну Сум. обл.). З сім'ї вчителів. Закінчив пед. технікум у Гадячі (1932), працював у районній газеті. Закінчив філол. ф-т Київ. ун-ту (1939), член Спілки письменників СРСР, перебував на журналістській роботі. Під час війни – військ. кореспондент. 1943–46 – відп. редактор газ. "Література і мистецтво", "Літературної газети". З 1949 – в Ін-ті літератури АН УРСР. 1950–52 – заст., згодом – гол. редактор ж. "Вітчизна"; 1959–86 – секретар Спілки письменників СРСР, з 1966 – секретар Спілки письменників України. Автор бл. 40 праць з теорії соціаліст. реалізму, історії укр. літератури. Один з авторів та редакторів "Історії української літератури" (т. 1–8, 1967–71).

Лауреат премії АН СРСР ім. В.Бєлінського (1958), Держ. премії УРСР ім. Т.Шевченка (1968), премії АН УРСР ім. І.Франка (1982).

Мав урядові нагороди.

П. у м. Київ.