Бібліографічне посилання: Андрощук О.В.
МІЗОЧ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Mizoch_smt (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
МІЗОЧ
МІЗОЧ (польс. Mizocz) – с-ще міськ. типу Здолбунівського р-ну Рівненської області. Розташов. на р. Стубелка (прит. Стубли, бас. Дніпра), за 18 км від Здолбунова . Залізнична станція. Населення 3,7 тис. осіб (2004). Уперше згадується 1322 під назвами "Мізоч Великий" і "Мізоч Малий". У 16 ст. село належало до Луцького пов. Волин. воєводства. Після Люблінської унії 1569 М. відійшов до Корони Польської. 1676 поселення було повністю зруйноване татарами й залишалося пусткою до 90-х рр. 17 ст. Від 1720 М. належав родині магнатів Карвицьких. 1759 польс. король Август III надав М. магдебурзьке право. Після 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) місто ввійшло до складу Волинської губернії Російської імперії. Від 1866 – волосний центр з населенням 1,5 тис. осіб. У М. діяли пивоварня й шкіряний з-д. 1878 збудовано цукровий з-д, на базі якого 1895 підприємці Бродські заснували т-во Карвиць-Озерянського цукрового й рафінадного з-дів. На поч. 19 ст. в місті діяли земська амбулаторія, аптека, від 1911 – 2-класне уч-ще. 1918–19 М. почергово займали австро-нім. війська, військ. підрозділи С.Петлюри, більшовицькі та польс. частини. За умовами Ризького мирного договору між РСФРР і УСРР та Польщею 1921 М. відійшов до Польщі. На початку Другої світової війни 1939 у М. вступили рад. війська. 1940–59 – райцентр Рівнен. обл. С-ще міськ. типу від 1940. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 окупований гітлерівськими військами від 27 червня 1941 до 4 лютого 1944. У жовтні 1942 окупаційна влада розстріляла в М. 1,5 тис., а в січні 1943 – ще 3,5 тис. осіб, у т. ч. рад. військовополонених. Із 156 будинків М. під час окупації уцілів 21. Пам'ятки історії та культури: колишній будинок ксьондза (18 ст.), оранжерея Карвицьких (18–19 ст.), парафіяльний костьол (1795). |