ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ

  Бібліографічне посилання: Шаповал Ю.І. ЛУК'ЯНЕНКО Левко Григорович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lukyanenko_L_G (останній перегляд: 28.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛУК'ЯНЕНКО ЛЕВКО ГРИГОРОВИЧ

ЛУК'ЯНЕНКО Левко Григорович (н. 24.08.1927) – правозахисник, політ. і держ. діяч. Д-р права Ун-ту Альберти (Канада; 1993). Герой України (2005). Голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні (1994–96, 1998–2008). Н. в с. Хрипівка (нині село Городнянського р-ну Черніг. обл.) в сім'ї колгоспників Григорія Максимовича (1905–83) і Наталії Олександрівни (1905–93). З дитинства любив читати. 1944 (під час Другої світової війни) призваний до Червоної армії (див. Радянська армія). Від жовтня 1945 до 1949 служив на території Австрії, 1949–53 – командиром мотоциклетного взводу в Нахічеванській АРСР (Азербайджан). 1953 став членом ВЛКСМ, потім – членом ВКП(б). Цього ж року закінчив вечірню офіцерську школу і поступив на юрид. ф-т Моск. ун-ту. 1958 отримав диплом про вищу юрид. освіту й був направлений на роботу в Зх. Україну. Від вересня 1958 – пропагандист Рахівського (Закарпат. обл.), а згодом – Глинянського райкому Компартії України Львів. обл. Під впливом побаченого в Зх. Україні й критичного його осмислення змінив своє ставлення до політики партії. Від 1959 – адвокат Глинянської юрид. консультації. Цього ж року разом зі Степаном Віруном і Василем Луцьківим став організатором Укр. робітничо-сел. спілки (УРСС), написав її програму, обґрунтував у ній необхідність боротьби за самостійність України мирними засобами на основі Конституцій УРСР і СРСР, а також норм міжнар. права. 1960 обраний головою УРСС. У січні 1961 заарештований і у травні засуджений Львів. обласним судом до страти за "зраду Батьківщини". Перебував 72 дні у камері смертників. Після того, як Верховний суд СРСР замінив смертний вирок на 15 років ув'язнення, відбував покарання спочатку в Мордовському концтаборі суворого режиму, потім – у Владимирській в'язниці, згодом – у ВС-389/36 (с. Кучино Чусовський р-ну Пермської обл. РФ). У січні 1976 після звільнення оселився в Чернігові, працював електриком у дитячій лікарні. Восени 1976 став одним із фундаторів Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод (УГГ). У грудні 1977 заарештований за обвинуваченням в "антирадянській агітації і пропаганді", 20 червня 1978 засуджений до 10 років тюрми і 5 років заслання. Йому інкримінувалась не лише діяльність в УГГ, а й виготовлення і розповсюдження самвидавівських статей (див. "Самвидав"): "Рік свободи", (оприлюднена кількома європ. мовами), "Зупиніть кривосуддя", "Проблеми інакодумства в СРСР" та ін. Під час слідства оголосив голодування на знак протесту, відмовився давати свідчення зі справи і склав заяву про відмову від рад. громадянства. Покарання відбував у Мордовії та на Уралі, а заслання – у Томській обл. РРФСР. Там написав історико-філос. брошуру "Що далі ". Перебуваючи на засланні, заочно в березні 1988 обраний головою УГГ, яка влітку 1988 була перейм. в Українську Гельсінкську спілку (УГС). 9 грудня 1988 звільнений, у січні 1989 повернувся в Україну. У квітні 1990 на установчому з'їзді Української республіканської партії (УРП) обраний головою партії, створеної з УГС. Від березня 1990 – нар. депутат України, член Комісії з питань законодавства і законності, заст. голови блоку опозиційних депутатів "Народна рада", кер. фракції "Незалежність". 1991 був канд. на обрання Президентом України та на посаду голови ВР. Співавтор Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990.

У травні 1992 – листопаді 1993 – Надзвичайний і Повноважний посол України в Канаді. Через незгоду з політикою уряду подав у відставку. Очолив демократ. об'єднання "Україна" на виборах 1994. 1994–97 – президент Української ланки Всесвітньої ліги за свободу і демократію.

2000–02 – голова УРП, 2002 –05 – голова Ради старійшин УРП "Собор". Нар. депутат України 1, 2, 4, 5-го скликань.

27 січня 2001 обраний дійсним членом Академії вищої школи України. Від 27 травня 2002 – член Нац. спілки письменників України.

Нагороджений 1992 Почесною відзнакою Президента України, 2005 Л. присвоєно звання Героя України з врученням ордена Держави. 2007 нагороджений орденом кн. Ярослава Мудрого 5-го ст.

Автор брошур і книг: "Сповідь у камері смертників" (1991), "Вірю в Бога і в Україну" (1991), "Не дам загинуть Україні!" (1994), "Народження нової ери" (1997), "На землі кленового листу" (1998), "Маршал Жуков і українці в Другій світовій війні" (2000), "Національна ідея і національна воля" (2003), "Незнищенність" (2004), "З часів неволі: Сосновка-7" (2005), "Народження нової ери" (2007) та інших.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Українські юристи перед судом КГБ. Мюнхен, 1970
  2. Камінський А. На перехідному етапі. "Гласність", "перебудова" і "демократизація" на Україні. Мюнхен, 1990
  3. Курносов Ю.О. Інакомислення в Україні. (60-ті – перша половина 80-х рр. ХХ ст.). К., 1994
  4. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960–80-х років. К., 1995
  5. Веселова О. З історії створення і діяльності Асоціації дослідників голодоморів в Україні (АДГУ). К., 2007.

див. також ресурси Електронної бібліотеки “Україніка” (НБУВ)


Посилання:
  • АСОЦІАЦІЯ ДОСЛІДНИКІВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ
  • ЧЕРНІГІВ, ОБЛАСНИЙ ЦЕНТР
  • ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ 1990
  • ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА 1939–1945
  • РАДЯНСЬКА АРМІЯ
  • САМВИДАВ
  • УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ПАРТІЯ (УРП)
  • УКРАЇНСЬКА ГЕЛЬСІНСЬКА СПІЛКА
  • УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНСЬКИХ УГОД

  • Пов'язані терміни:
  • ПОЧАТКИ ДИСИДЕНТСЬКОГО РУХУ
  • НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ 1990–1991
  • АСОЦІАЦІЯ ДОСЛІДНИКІВ ГОЛОДОМОРІВ В УКРАЇНІ
  • БАЙКОВЕ КЛАДОВИЩЕ, БАЙКОВИЙ ЦВИНТАР
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСТЬ
  • ГЛУЗМАН СЕМЕН ФІШЕЛЕВИЧ
  • КАФЕДРА
  • КАНДИБА ІВАН ОЛЕКСІЙОВИЧ
  • ЛИТВИН ЮРІЙ ТИМОНОВИЧ
  • ЛЬВІВ
  • МЕШКО ОКСАНА ЯКІВНА
  • НАРОДНИЙ РУХ УКРАЇНИ
  • ОРДЕНИ УКРАЇНИ
  • ПОЛІТИЧНІ В'ЯЗНІ
  • ПРАВОЗАХИСНИЙ РУХ В УРСР В 1960–1980-ТІ РОКИ
  • ШЛЯХ ПЕРЕМОГИ, ТИЖНЕВИК
  • СУЧАСНІСТЬ, ЧАСОПИС
  • УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ПАРТІЯ (УРП)
  • УКРАЇНСЬКА ГРОМАДСЬКА ГРУПА СПРИЯННЯ ВИКОНАННЮ ГЕЛЬСІНСЬКИХ УГОД
  • УКРАЇНСЬКА РОБІТНИЧО-СЕЛЯНСЬКА СПІЛКА (УРСС)
  • УКРАЇНА БЕЗ КУЧМИ – КАМПАНІЯ НАР. ПРОТЕСТІВ В УКРАЇНІ 2000–01
  • УКРАЇНСЬКА КОНСЕРВАТИВНА ПАРТІЯ (УКП)
  • УКРАЇНСЬКА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ПАРТІЯ СОБОР (УРП СОБОР)


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)