ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ


Пошук
у тексті
статей
логіка:
А  Б  В  Г  Ґ  Д  Е  Є  Ж  З  И  І  Ї  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Ю  Я  
Том (Україна - Українці) Кн. 1    Том (Україна - Українці) Кн. 2
Гасла
(пошук у заголовках)
логіка:

ЛИЗОГУБИ

  Бібліографічне посилання: Лазанська Т.І. ЛИЗОГУБИ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lizoguby_rid (останній перегляд: 29.03.2024)
Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці

ЛИЗОГУБИ

ЛИЗОГУБИ – укр. козацько-старшинський (згодом – дворянський) рід 17–20 ст. Його представники мали значні земельні володіння на Полтавщині і Чернігівщині. Засновники роду походили з м-ка Гельм'язів (нині село Золотоніського р-ну Черкас. обл.). Висунулися із рядових козаків на високі старшинської посади в 2-й пол. 17 ст. Іван Кіндратович (р. н. невід – п. 1662) був канівським (1659) та уманським полковником (1659–62). Яків Кіндратович (р. н. невід. – п. 9 серпня 1698) при гетьманові Я.Сомку з 1662 очолював Канівський полк, при гетьманові І.Брюховецькому перебував у складі укр. посольства до рос. царя Олексія Михайловича (1667); 1670–73 виконував обов'язки гетьмана наказного при гетьманстві П.Дорошенка. Був учасником російсько-турецької війни 1676–1681 та Кримських походів 1687 і 1689. Брав участь у змові проти гетьмана І.Самойловича (1687), унаслідок якої до влади прийшов І.Мазепа. Отримав при цьому уряд черніг. полковника (1687–98). Засвідчив полководський хист як наказний гетьман при взятті Азова (1696; див. Азовсько-Дніпровські походи 1695–1696). Мав великі маєтності, в т. ч. старовинне м-ко Седнів (до 16 ст. Сновськ), які (разом із черніг. полковництвом) успадкував син Юхим (р. н. невід. – п. 1704). Яків Юхимович (22 жовтня 1675–1749) був високоосвіченою людиною, займав посади генерального бунчужного (1713–28) та генерального обозного (1728–49), очолював кодифікаційну комісію, яка займалася підготовкою кодексу "Права, за якими судиться малоросійський народ". Вважається автором Лизогубівського літопису. З метою відновлення гетьман. влади в Україні їздив 1745 разом з ін. депутатами до Санкт-Петербурга, де й помер. Похований у Свято-Троїцькій Олександро-Невській лаврі. Андрій Юхимович (1673–1737) – конотопський сотник (1716–19) і бунчуковий товариш (1737). Активно скуповував козац. землі, торгував худобою, побудував у Конотопі кам'яну церкву на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Семен Юхимович (р. н. невід. – п. 1734) навч. в Київ. колегіумі (див. Києво-Могилянська академія; 1699). Був значковим товаришем (1707), знатним військовим (1709) та бунчуковим товаришем (1715–34). Бунчуковими товаришами із родини Л. були також: Антон Андрійович (роки займання посади невідомі), Ілля Якович (1760–76), Іван Семенович (1748), Семен Семенович (1742–60), Василь Семенович (1760), Костянтин Семенович (1741), Яків Іванович (1760–71), Яків Григорович та Григорій Григорович (1746–67).

В останній чв. 18 ст. Л. набувають дворянських прав, стають поміщиками Російської імперії, за службу якій отримують чини відповідно із загальноімперськими законами. Іван Якович (1761, за ін. даними, 1762–1819) став колезьким асесором (1786–1816), маршалком дворянства Городнянського пов. (1805) та маршалком дворянства Чернігівської губернії (1816–19). Олександр Іванович (1790–1839) – композитор і піаніст, зачинатель укр. фортепіанної музики. Андрій Іванович (1804–64) – поміщик родового маєтку Л. у містечку Седнів, був добрим знайомим Т.Шевченка (останній гостював у нього двічі – 1846 і 1847, створив рисунки і портрети Л.). Його син Дмитро Андрійович (1849–79; див. Д.Лизогуб) став одним з організаторів політ. тероризму в Рос. імперії, а другий син – Федір Андрійович (1851–1928; див. Ф.Лизогуб) – міністром та головою Ради міністрів Української Держави. За його ініціативи у парку м-ка Седнів на кошти, зібрані місцевими жителями, 1904 споруджено пам'ятник Т.Шевченку.

З роду Л. походив (по материнській лінії) М.Гоголь.

дата публікації: 2009 р.

Література:
  1. Модзалевский В.А. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912
  2. Лазаревский А.М. Люди старой Малороссии. К., 1982
  3. Дорошенко Д. Нарис історії України, т. 2. К., 1992
  4. Самохіна Н. Родина Лизогубів та її внесок у розвиток культури. В кн.: Скарбниця української культури: Збірник наук. праць. Чернігів, 2006, вип. 7.

Посилання:
  • АЗОВ
  • АЗОВСЬКО-ДНІПРОВСЬКІ ПОХОДИ 1695-1696
  • БРЮХОВЕЦЬКИЙ ІВАН МАРТИНОВИЧ
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ
  • ЧЕРНІГІВСЬКА ГУБЕРНІЯ
  • ДОРОШЕНКО ПЕТРО ДОРОФІЙОВИЧ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ ОБОЗНИЙ
  • ГЕНЕРАЛЬНИЙ БУНЧУЖНИЙ
  • ГЕТЬМАН НАКАЗНИЙ
  • ГОГОЛЬ МИКОЛА ВАСИЛЬОВИЧ
  • КАНІВСЬКИЙ ПОЛК
  • КОНОТОП
  • КОЗАК, СЛОВО
  • КРИМСЬКІ ПОХОДИ 1687 І 1689
  • КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ (КМА), КИЇВСЬКА БРАТСЬКА ШКОЛА, КИЇВСЬКИЙ КОЛЕГІУМ, КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ
  • ЛИЗОГУБ ДМИТРО АНДРІЙОВИЧ
  • ЛИЗОГУБ ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • МАРШАЛОК
  • МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ
  • ОЛЕКСІЙ МИХАЙЛОВИЧ
  • ПОМІЩИКИ
  • ПРАВА, ПО КОТОРЫМ СУДИТСЯ МАЛОРОССИЙСКИЙ НАРОД
  • РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
  • РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ
  • РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1676–1681
  • САМОЙЛОВИЧ ІВАН САМІЙЛОВИЧ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕДНІВ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • ШЕВЧЕНКО ТАРАС ГРИГОРОВИЧ
  • СОМКО ЯКИМ СЕМЕНОВИЧ
  • СОТНИК
  • ЗНАЧКОВІ ТОВАРИШІ

  • Пов'язані терміни:
  • БУДИНОК ПОЛКОВОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ У ЧЕРНІГОВІ
  • БУНЧУКОВІ ТОВАРИШІ
  • КАНІВСЬКИЙ ПОЛК
  • КУЛЯБКИ
  • ЛИЗОГУБ ДМИТРО АНДРІЙОВИЧ
  • ЛИЗОГУБ ФЕДІР АНДРІЙОВИЧ
  • ЛИЗОГУБІВСЬКИЙ ЛІТОПИС
  • НАРОДНИКИ
  • ПОМІЩИКИ
  • САНКТ-ПЕТЕРБУРГ
  • СЕДНІВ, СМТ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛ.
  • УСПЕНСЬКИЙ СОБОР У ЧЕРНІГОВІ
  • ЖОРАВКИ ТА ПОКОРСЬКІ-ЖОРАВКИ


  • (тексти та зображення доступні на умовах ліцензії Creative Commons
    із зазначенням авторства — розповсюдження на тих самих умовах)