Бібліографічне посилання: Герасименко Н.О.
ЛАЗАРЕВСЬКИЙ Василь Матвійович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lazarevsky_V_M (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
ЛАЗАРЕВСЬКИЙ ВАСИЛЬ МАТВІЙОВИЧ
|
ЛАЗАРЕВСЬКИЙ Василь Матвійович (26/27.02.1817 – 28.04. 1890) – перекладач, белетрист. Брат О.Лазаревського. Н. в с. Гирявка (нині с. Шевченкове Конотопського р-ну Сум. обл.) в родині суд. службовця Матфтея (Матвія) Ілліча (від 1836 – дворянина; див. Лазаревські). Отримав домашню освіту. 1829–33 навч. в Черніг. г-зії. 1841 закінчив юрид. ф-т Харків. ун-ту. Потому (і до 1842) служив у Харків. палаті цивільного суду в чині губернського секретаря. Згодом переїхав на Дон, працював домашнім учителем у сім'ї героя Війни 1812 В.Орлова-Денисова. У лютому 1844 на філос. ф-ті Харків. ун-ту захистив роботу на звання кандидата. Займався літ. діяльністю. Відомі його переклади рос. мовою творів В.Шекспіра (опубл. 1845 і 1865). 1846 переїхав до Санкт-Петербурга, оприлюднив там свій перший твір – оповідання "Ночь в степи". Через матеріальну скруту 1847 поступив на держ. службу. Отримав чин колезького секретаря і був призначений чиновником з особливих доручень при голові Оренбурзької прикордонної комісії. Як і його брати Федір і Михайло, брав активну участь у долі Т.Шевченка, засланого до Орської фортеці для відбування військ. служби, допомагав йому матеріально (однак безпосередньо познайомився з ним лише через 10 років – у березні 1858. Після зустрічі поет записав у щоденнику: "На удивление симпатичные люди эти прекрасные братья Лазаревские, и все шесть братьев, как один, замечательная редкость!"). 1848 відбув до С.-Петербурга у службових справах, там познайомився з В.Далем (у той час останній був правителем особливої канцелярії мін-ва внутр. справ) і за його сприяння у червні цього ж року був призначений чиновником з особливих доручень при петерб. цивільному губернаторові, а згодом – секретарем в особливу канцелярію МВС. Поза службою допомагав В.Далеві в роботі над "Толковым словарем живого великорусского языка", одночасно склав "Малорусско-русский словарь" (нині рукопис зберігається в рукописному відділі Нижегородської б-ки). Продовжував літ. діяльність. 1851 були опубліковані його оповідання "Мои старые знакомцы". 1852–62 працював у департаменті уділів, 1863–90 – у МВС: віце-директор та в. о. дир. департаменту заг. справ МВС (1863–66), член ради міністра внутрішніх справ та член ради гол. управління у справах друку (1867–90). Від 1873 – таємний радник. Мав широке коло знайомих у держ. і літ. колах: І.Гончаров, Г.Данилевський, Марко Вовчок, О.Писемський, І.Тургенєв, М.Салтиков-Щедрін та ін. Залишив спогади "Мое знакомство с Далем" та спогади про Марка Вовчка (останні, однак, не опубліковані). Допомагав у отриманні дозволу на видання ж. "Киевская старина". П. у м. С.-Петербург, похований на Смоленському кладовищі. |