Бібліографічне посилання: Брега Г.С.
ЛАЗАРЕНКО Євген Костьович [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 6: Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2009. - 790 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Lazarenko_E_K (останній перегляд: 28.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 6: Ла-Мі ) в електронній біблотеці
ЛАЗАРЕНКО ЄВГЕН КОСТЬОВИЧ
|
ЛАЗАРЕНКО Євген Костьович (Костянтинович; 26(13).12.1912–01.01.1979) – вчений-мінералог, педагог, організатор науки і подвижник укр. к-ри. Академік АН УРСР (1969; нині Національна академія наук України ). Д-р геолого-мінералогічних наук (1948), професор (1948), засл. діяч н. УРСР (1961). Н. в м. Харків у сім'ї робітника. 1934 закінчив геологічно-геогр. ф-т Харків. ун-ту, 1937 – аспірантуру при ньому. 1937 захистив канд. дис. з мінералогії свинцево-цинкових покладів Нагольного кряжу (Донбас). 1938–44 працював: геологом у різних геол. установах, доцентом Воронезького ун-ту, наук. співробітником Уральського філіалу АН СРСР. 1944, після звільнення УРСР від окупації (див. Друга світова війна ), переїхав до Львова . Займав посади: доцента і декана геол. ф-ту, професора, зав. кафедри Львів. ун-ту (нині Львівський національний університет ). 1947 захистив докторську дис. 1949 став проректором Львів. ун-ту. Від 1951 – чл.-кор. АН УРСР. 1951–63 – ректор Львів. ун-ту. У той час при ун-ті діяла літ. студія "Франкова кузня" для письменників-початківців, серед яких були Д.Павличко, Роман Іванчук, Володимир Маняк та ін. Під кер-вом і за безпосередньою участю Л. створений музей І.Франка в Криворівні, музей М.Шашкевича у Підлиссі, проводилися щорічні Шевченківські вечори, урочистості, наук. сесії, відзначалися ювілейні дати Т.Шевченка, Л.Українки та ін. укр. письменників, організовано чимало ін. заходів, що стимулювали розвиток нац. к-ри. 1958 був обраний головою постійної комісії мінералогії і геохімії Карпатсько-Балканської асоціації. Від 1969 – дійсний член АН УРСР. 1969–71 – дир., зав. відділу Ін-ту геол. наук АН УРСР. Від 1972 – зав. відділу Ін-ту геохімії і фізики мінералів АН УРСР. Опублікував понад 200 наук. праць, присвячених заг. і регіональній мінералогії, у т. ч. 8 монографій і 3 підручники, серед них перший підручник для вузів з мінералогії у 3-х т., виданий укр. мовою. Розробив кристалохімічну номенклатуру і класифікацію мінералів глин, що стала загальновживаною. Під його кер-вом проводилося систематичне мінералогічне вивчення території УРСР, були відкриті нові мінералогічні види – донбасит і тарасовит. У співавт. склав українсько-російсько-англ. мінералогічний словник (1975). 1970 – голова Укр. мінералогічного т-ва, від 1971 – віце-президент Всесоюзного мінералогічного т-ва. Був почесним членом багатьох вітчизн. і зарубіжних мінералогічних т-в, почесним д-ром Люблінського ун-ту ім. М.Кюрі-Складовської (Польща). Нагороджений 2-ма орденами "Знак Пошани", Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. П. у м. Київ. |
дата публікації: 2009 р.
Література: - Мельничук Ю. Ректор університету. "Жовтень", 1962, № 12
- Історія Академії наук Української РСР, кн. 2. К., 1967
- История Академии наук Украинской ССР. К., 1979
- Павлишин В., Галабурда Ю. Від надр ключі нащадкам передав: До 80-річчя з дня народження Євгена Лазаренка. "Вечірній Київ", 1993, 15 січня.
|