Бібліографічне посилання: Маркова О.Є.
КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во "Наукова думка", 2007. - 528 с.: іл.. URL: http://www.history.org.ua/?termin=Kyivska_guberniya (останній перегляд: 29.03.2024) Енциклопедія історії України ( Т. 4: Ка-Ком ) в електронній біблотеці
КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ
КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ – адм.-тер. одиниця Рос. д-ви, згодом Російської імперії, утворена за указом рос. царя Петра I 29(18) груд. 1708 з центром у Києві. До К.г. були приписані міста: Переяслав (нині м. Переяслав-Хмельницький), Ніжин і Чернігів. У губернію входили також значні частини тер. сучасних Чернігівської області, Орловської, Курської і Брянської областей (три останні нині РФ). 1719 К.г. була поділена на 4 провінції – Київ., Бєлгородську, Сєвську і Орловську. Цивільна влада належала гетьман. правлінню, військ. – генерал-губернатору. 1764 відбулася переорганізація губернії, в її межах лишилися тільки землі Гетьманщини та Слобідської України. 1775 цей край дістав назву Малої Росії. Указом імп. Катерини II від 27 (16) листоп. 1781 назву Малоросія скасовано, а К.г. ліквідовано у зв'язку з утворенням Київського намісництва. 11 груд. (30 листоп.) 1796 за указом імп. Павла I К.г. відновлено, сх. кордоном її стала р. Дніпро. До К.г. увійшли правобереж. повіти Київ. намісництва, а також Липовецький, Махнівський (з 1845 – Бердичівський), П'ятигорський, Сквирський повіти Брацлавського намісництва. Згідно з указами імп. Олександра I від 1 січ. і 28 черв. 1802 Київ залишено губернським і повітовим містом. У 19 ст. К.г. складалася з 12 повітів: Київ., Бердичівського, Васильківського, Звенигородського, Канів., Липовецького, Сквирського, Радомисльського, Таращанського, Уман., Черкас., Чигиринського. Цей поділ існував і на поч. 20 ст. У серед. 19 ст. у К.г. було 11 міст, 99 м-к, 1109 сіл, 800 малих сіл і хуторів. У цей період значним банк. центром губернії, що мав зв'язки з банк. домами Санкт-Петербурга, Москви, Варшави, Одеси, Києва, був Бердичів. Наприкінці 19 ст. аграрне вир-во К.г. було зосереджене у великих поміщицьких землеволодіннях. Це призвело до того, що більш як 200 тис. бідних селян К.г. щорічно виїжджали на сезонні роботи в поміщицькі володіння Херсонської губернії та Таврійської губернії, на шахти Донбасу, рудники Криворіжжя, а також у Сибір і на Далекий Сх. 1896–1912 із К.г. виїхало 148 тис. осіб. У цей період К.г. належало провідне місце в цукровій промисловості. 1912 у К.г. діяло 776 ф-к і з-дів, на яких працювало 74 745 робітників. 1914 у К.г. було. 12 міст, 111 м-к і 7344 ін. населені пункти. На 1 січ. 1913 у губернії налічувалося 4820 тис. осіб. К.г. була ліквідована згідно з постановою ВУЦВК від 3 берез. 1925. |
дата публікації: 2007 р.
Література: - Городские поселения Российской империи, т. 2. СПб., 1861
- Полное собрание законов Российской империи, т. XIX, ч. I, № 17754. СПб., 1830
- Там само, т. XXVII, № 20302. СПб., 1830
- Памятная книжка Киевской губернии на 1914 год. К., 1914
- Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до встановлення індустріального суспільства. К., 1994.
|